84-річний Іван Походай із села Старий Збараж, що в 12 кілометрах від Тернополя, відомий на весь край своїми передбаченнями кліматичних умов і краєзнавчими розвідками. Іван Теодорович не вважає себе навіть народним прогностиком, а лише – спостерігачем за довкіллям, за прикметами. Уже майже чверть століття він прогнозує погоду.

Кліматичні умови майже стовідсотково повторюються через кожні п’ять років

Працюючи чимало років на педагогічній ниві Івану Походаю доводилося спостерігати за погодними умовами, в яких виявив циклічну повторюваність. А з 1988 року почав занотовувати власні спостереження до щоденника і в комплексі з природними ознаками визначати майбутні кліматичні умови. «Вони майже стовідсотково повторюються на Тернопіллі через кожні п’ять років», – стверджує Іван Теодорович. Пан Походай передбачив минулу сувору зиму, але дещо схибив у прогнозуванні погоди на червень. 84-річний дідусь пояснює це відсутністю зв’язку з природою, бо вже тривалий час через недуги не виходить з рідної домівки. Проте достеменно спрогнозувати всі природні катаклізми цього місяця не змогла навіть Гідрометеослужба України.

Наш земляк передбачає, що до кінця літа пануватиме погожа днина, а цьогорічна осінь буде затяжною: «Липень і серпень мають бути теплими місяцями в окремих проміжках з короткочасними дощами, які не визначатимуть загального стану погоди. Також осінь обіцяє бути довгою, тобто мороз і сніг скоро не грянуть».

«Кожна дика птаха, дерево чи рослина – це своєрідний барометр»

Як стверджує Іван Теодорович, усе довкілля – трави і дерева, птахи і звірі –відчувають майбутню погоду, спостерігаючи за ознаками та поведінкою яких можна передбачити погоду. Але найкращим прогностиком для краєзнавця завжди був і залишається молодий місць.«Якщо з умовно повішеного на його нижній ріжок відра «не виливатиметься вода», то наступний календарний місяць не буде дощовим, а «виливатиметься», – очікуйте затяжних дощів і злив». Негоду, за словами дідуся, також добре сповіщує небо: «Якщо воно зоряне або з кубками хмаринок-баранок, – на погоду, а мутне, – на негоду. Якщо туман йде вгору, – на світлий погожий день, а затягує вниз до землі – на дощ». Чудовим погодним орієнтиром, за словами Івана Теодоровича, є тваринний і рослинний світ: «Якщо мурашки поспішають до мурашника, то вони втікають від дощу. Ластівки літають дуже низько над землею –слід очікувати дощу, літають високо у небі – буде гарний день. Квітка на негоду закривається, а на погоду – вдень і вночі розкрита. Якщо роса на траві, – настане безхмарна днина». Робити прогнози погоди на холодну пору року Іванові Теодоровичу допомагають так звані «спостережливі» дерева. «У мене є такі дерева, за якими визначаю, якою буде найсуворіша пора року. Листя на березах і вишнях тримається довго – холод завітає не скоро. Якщо на сосні виросли шишки унизу –зима буде сніжною і морозною, всередині – помірною, на верхів’ях –теплою. Кожна дика птаха, дерево чи рослина – це своєрідний барометр».

Людина повинна бути у гармонії з природою

За словами Івана Походая, в давнину наші предки, завдяки спостереженням за природою, мали гарні врожаї. Вона ж лікувала їх від різних недуг. На думку прогностика, людина повинна бути у гармонії з природою, тоді у неї буде все гаразд. «Люди в давнину проводили посівну відповідно до народних прикметів, завдяки цьому успішно господарювали. Одного разу ми з батьком обробили поле під озимину, але сіяти зерно він одразу не наважився. Поспостерігавши за поривами вітру, хмарами на небі та поведінкою птахів і рослин, ми приступили до сівби лише через три години. Урожай видася на славу», – пригадує 84-річний дідусь. За словами Івана Теодоровича, природа також є найкращим лікарем: «Захворіє людина – одразу до лікаря і за пігулками. А колись для подолання недуг використовували трави. Моя родина походить із західних теренів Львівщини, які наприкінці війни Сталін передав полякам. Перед насильницьким виселенням з історичних українських земель мене разом з іншими співвітчизниками сильно побили. А які ліки були у війну? Лише завдяки травам родина виходила мене. Уже в зрілому віці у мене стався гастрит. І які б ліки не вживав, та медицина не могла мені зарадити. А звичайна сільська жінка порадила вживати чай із звіробою. Минуло чимало часу, та болей і досі не відчуваю».

Завдяки народним методам і цілющим рослинам можна вилікуватися від багатьох захворювань, з якими навіть найсучаснішими методами не можуть упоратися лікарі. «Нині в багатьох болить голова. Для зняття болю треба прикладати листя капусти. Якщо у вас на ногах грибок, треба раненько походити по росі. Найдієвішим є такий лікувальний засіб у травні, хоча його можна практикувати у кожен теплий місяць року. У період моєї юності від багатьох недуг, як інфекційних, неврологічних, так і захворювань крові допомагали п’явки. До рани прикладайте подорожник, листя вільхи або ліщини. Воно витягне забруднення, затягне рану і вгамує біль. До того ж, за народними повір’ями, стоячи під ліщиною у негоду, вас не вразить громовиця. Бо вона – дерево Божої Матері. Коли болять очі, промивши їх настоянкою рум’янку, одразу відчуєте полегшення».

Іван Теодорович донині залишається патріотом рідного краю і України. Він боляче переживає антиукраїнську політику нинішньої влади, безгосподарність місцевих чиновників та підприємців і навіть незарахований гол збірної України у ворота англійців на Євро-2012.

ТВ