Життєвий досвід вчить багатьох, що навіть із суцільного негативу треба витягувати хоч якийсь позитив.

Англійське слово “lockdown”, думаю, нині засвоїли навіть ті, чиї пізнання в мові Шекспіра досі обмежувалися коротеньким “о’кей”.  Хорошого в собі отой самий локдаун несе мало, але що вдієш – клятий коронавірус розійшовся не на жарт , і надій на те, що швидко втихомириться, наразі мало. Вакцини он де тільки не розробляють, але доки вони з’являться і дадуть відчутний ефект, чимало води спливе і, як не сумно це усвідомлювати, чимало людських життів згасне.

Наразі ж головний санітарний лікар країни радить найпростіший і давно випробуваний засіб: гігієна рук, маски, дистанція (1, 5 метра). Паралельно з цим і щоб ще краще достукатися до голів нашого, ну дуже свідомого і законослухняного люду, Верховна Рада постановила штрафувати за відсутність маски на обличчі (яка б прикривала рот і ніс) у громадських місцях. Штрафи вже не захмарні як навесні – 17 тис. грн., а цілком посильні – 170-255 грн. Люди реагують на ці поради-погрози по-різному: хтось добросовісно носить маску навіть на вулиці, а хтось (чи то з відчаю, чи через свою “бикуватість”), махнувши на все рукою і керуючись відомим “Най ся діє Божа воля”, обходиться без неї або ж, в найкращому випадку, прикриває маскою верхню частину шиї. І сумнівно, щоб нові, більш реалістичні суми штрафів були серйозним бар’єром для такої поведінки. Стягувати їх, припускаю, будуть… приблизно так, як відбувалася сцена полювання  жахливих тиранозаврів на їхніх травоїдних родичів у “Парку Юрського періоду”: підкрадеться зголодніла тварюка, схопить когось із гурту, решта порозбігається, і знову настане якась видимість спокою.

Щоб пересвідчитися, як виконується постанова нашого парламенту, зайшов у магазин із назвою, що примандрувала з відомої дитячої казки. Покупців було обмаль, а от персонал закладу одразу ж щиро потішив дотриманням встановлених правил. Миловидна дівчина в фірмовій блузці щось занотовувала на аркуші розграфленого паперу. Ротик, припускаю, теж миловидний, прикритий маскою, а от пікантний носик виставлений назовні – вочевидь, для втіхи таких роззяв, як я. Схожого стилю носіння маски дотримувалася й касирка, хоча її ніс я б остерігся назвати миловидним. Зате два вантажники, які носили коробки з товаром, дали можливість помилуватися своєю триденною щетиною: маски в обох теліпалися на підборідді…

Ситуацію в цьому магазині, думаю, можна безпомилково екстраполювати на всі інші так звані громадські місця. І вкотре запитати в себе: у нас не зовсім продумані закони, виконання яких, до того ж, належно не контролюється, чи у нас все-таки такі люди, для котрих жодні закони не писані? 

В будь-якому разі COVID-19 з усіма його штамами ще, мабуть,  довго почуватиметься в нас цілком привільно – діждемося і другої, і третьої, й наступних хвиль…