Абсолютною несподіванкою для багатьох тернополян стало те, що у програмі «Голос країни» на телеканалі «1+1» за 15 січня взяло участь аж дві землячки! Зазвичай наші земляки становлять дуже малий відсоток учасників у різного роду шоу, то ж такий «урожай» дійсно порадував.

На жаль, талановита красунечка Мар’яна Нестайко не пройшла «сліпих» прослуховувань, зате до наступного туру «Голосу країни» уже готується Уляна Воробей, з якою поспілкувалася кореспондент Погляду.

Уляна вже не вперше бере участь у кастингах «співочих» шоу: була і на «Фабриці зірок», і на «Х-Факторі», і на першому сезоні «Голосу країни». Всім подобалося, як дівчина виступає, однак, чогось бракувало для того, щоб конкурувати з іншими учасниками. Подібні кастинги дуже боляче «б’ють», зауважує дівчина, адже для одних людей це просто шоу, а для інших – найсправжнісіньке життя.

– Першим етапом відбору було те, що я надіслала свої фото та аудіо записи продюсерам. Згодом мене запросили на живе прослуховування. Костянтин Меладзе послухав, як я виконала англомовну пісню співачки Анастейші, і запропонував виконати щось… російськомовне. Я була готовою до цього, адже на всіх попередніх своїх кастингах виконувала лише українські народні пісні. Тому виконала запальну пісню Джамали «Маменькин сынок», щоправда, в дещо іншій манері, ніж вона.

Через такий вибір пісні Уляна отримала несхвалення та навіть осуд від земляків, які у коментарях до публікацій на різних сайтах взялися обговорювати те, чому ж дівчина не обрала щось українське.

– Я – донька диригентів Українського народного хору, затята українка, надзвичайно люблю усе українське, особливо – наші чудові, милозвучні пісні, які мають душу, які живуть… Однак, на жаль, як показує досвід, наша «душа» – «не формат», українська пісня не затребувана сьогодні. Продюсери вимагають «гнучкості», а якщо виконувала щось у академічній манері – сумнівалися, чи зможу ще щось? Зараз я пісень взагалі не вибираю – усе диктують. Ми вже маємо приблизні графіки репетицій та телезйомок, мені дали на підготовку три пісні. З Валерією я ще не бачилася, але вже з 23 січня маємо репетирувати разом. А вже з 28 січня розпочнуться зйомки «батлів».

На запитання про те, до кого з тренерів Уляна хотіла потрапити, дівчина розповіла, що з радістю б опинилася у команді Діани Арбеніної.

– Вона – найщиріша, найемоційніша, справедлива. Та коли я дізналася, що у цьому сезоні шоу в журі буде Олег Скрипка – почала думати, що добре було б в його команду потрапити, адже він тяжіє до українського, і до року, який я нещодавно для себе «відкрила». Однак Валерію я вважаю дуже достойною вокалісткою, багато хто мені радив йти до неї, якщо б постав такий вибір переді мною. Тому дуже зраділа, що вона мене обрала. Зрештою, хто б це не був – я була б щасливою, адже всі тренери чудові.

Про те, як виглядає «Голос» зсередини, Уляна розповідала особливо емоційно.

– Зустріла там багато знайомих, тому емоції – просто зашкалювали. Всі спілкувалися, фотографувалися, ділилися бутербродами… До слова, я пообіцяла принести вареників домашніх, та такі не встигла їх зготувати. То ж маю «борг» перед персоналом, який не з’являється на екранах, але постійно перебуває із учасниками. До слова, люди там працюють дуже хороші, привітні, турбуються про нас, як про дітей. Нас там і годують, і дзвонять, перепитують де ми, як ми, попереджають про те, що і коли відбудеться. Тобто організація – на високому рівні. Взагалі-то, шоу «зсередини» виглядає дещо по-іншому: студія не така велика, як здається, тренери сидять дуже близько. А музиканти – взагалі , відразу за спиною. Коли я вийшла, щоб заспівати, музика була настільки гучною, що я не чула себе, боялася потрапити в тональність.

Уляна Воробей ділиться своїми переживаннями щодо участі в проекті, розповідає, що експериментувала у всьому: і стиль одягу, і пісня нетипові для неї. Дівчина зізнається, що боїться публічності, і особливо важким для неї було інтерв’ю, яке передувало її виступу.

– Катя Осадча була так добре підготована, обізнана про моє життя, що я здивувалася, і навіть не знала, що сказати. Не люблю виносити на широкий загал своє особисте. Але якраз через проблеми в особистому житті я зважилася щось змінювати, за щось боротися. Через особисте «втекла» з Тернополя, хоча у Київ переїхала ще одинадцять років тому, коли вступала у Київський університет культури та мистецтв. Тут я навчалася, закінчила аспірантуру, працювала. А десь три роки тому через проблеми у стосунках із чоловіком, якому довіряла,вирішила виїхати сюди остаточно. Але Тернопіль залишиться «моїм» містом назавжди. Я дуже його люблю, сумую за своїми друзями, вдячна їм за підтримку. У всіх конкурсах я представлятиму лише Тернопіль, своє улюблене, рідне місто.

Я боюся відомості, – ділиться роздумами дівчина, – мені було складно вийти, і отак, перед всіма, розповісти про себе, про своє життя. Я співаю у Церкві Святого Духа, що в Києві, і одного разу запитала священика, чи не доведеться мені потім «розраховуватися» за те, що зважилася на таки й крок, коли, виходить, прагну публічності. Він сказав, що ні, адже якщо мої виступи приноситимуть людям задоволення і радість – то в цьому немає нічого поганого.

У передмові до виступу на шоу йшлося про те, що Уляна багато чим пожертвувала для того, щоб потрапити на шоу. Ми поцікавилися, що ж малося на увазі.

– Взагалі-то, слова дещо вирвані із контексту. – посміхається дівчина, – Якщо чесно, то перечитуючи дане інтерв’ю я й сама подумала: чим ж я таким пожертвувала? Наче й нічим, але йшла до цього шоу я дуже довго. Я завжди хотіла нести мистецтво людям, і цього хотіли мої батьки. Оце і є та жертва, мабуть: моя матуся вже дванадцять років тому виїхала у США (Детройт), щоб фінансово допомогти мені реалізуватися. Батько залишився з нами – зі мною та братом, щоб ставити нас на ноги. Я рахую, що це було нелегкою справо для нього, як для чоловіка. Вони обоє дуже хотіли, щоб я вийшла на сцену, робили усе задля цього. Батько помер, брат – виїхав до мами, а я – така , яка є. Якби життя моє було іншим, то й я, можливо, була б іншою… Але зараз дуже радує те, що моя мамуся хоче приїхати із США для того, щоб підтримати мене під час участі у «Голосі країни».

– Мені дуже бракує Тернополя, – зізнається дівчина наостанок, – я люблю людей, які тут живуть, дякую моїм друзям за підтримку, за віру в мене. Прошу вас: не хвилюйтеся про те, якою мовою я співатиму: українською, англійською чи китайською! Я все-одно, співаю для вас, від імені нашого міста, і лише для того, щоб ви отримали задоволення від моїх виступів! – пояснює Уляна Воробей.