Доволі “мутна” історія з несподіваною відставкою Андрія Шевченка з поста головного тренера збірної України, яка остаточно так і не дала  футбольній спільноті відповіді на багато запитань, має завершитися призначенням нового наставника команди. 

Той, хто  посяде зараз цю посаду, злісні заздрощі й таке ж злісне шепотіння в спину на свою адресу  навряд чи викличе: від попередника у відборі на ЧС-2022 у прохолодному Катарі  йому дістанеться вельми непевне турнірне становище збірної після незапланованих березневих домашніх  нічиїх з фінами і казахами. А тут ще й матч з Францією не за горами… Процес пошуку нового головного коуча відбувається в типово українському стилі: з чутками, зіткненнями “груп інтересів”, вочевидь, інтригами і т.д.

Ніби вже впав був вибір керівництва УАФ на Мирона Маркевича, але той начебто затявся, вимагаючи трирічний контракт. Сам Мирон Богданович це спростував і додав, що пропозиції очолити збірну йому взагалі ніхто не робив. Однак через щось він таки  “впав у нерви” і пішов з посади куратора національних збірних.

Далі з’явилася кандидатура Олексія Михайличенка. Вона видавалася не такою вже й неприйнятною: олімпійський чемпіон Сеула-1988 має чималий досвід роботи в ролі “пожежника” або (що звучить не так героїчно) закривача дірок в кризові моменти. Може, це було б і доречно – відбірну кампанію до Кубку світу-2022 штаб А.Шевченка вже добряче зіпсував, отож перед його наступником не ставитимуть захмарних цілей, а стоятиме лише завдання зробити, що зможе.

Втім, і ця кандидатура фігурувала недовго – наразі ніби все вказує, що збірну мав би очолити – причому на тривалу перспективу, аж до Євро-2024 у Німеччині – Сергій Ребров. Його хоче бачити головним тренером “націоналки” і президент УАФ Андрій Павелко. Однак висловлюється на цю тему обережно, щоб не сказати – хитро: “Ми хочемо бачити Реброва у збірній. Але є деякі важливі обставини і не потрібно забігати наперед”. Чи не головна з цих обставин: на заваді може стати чинна контрактна угода Реброва з “Аль-Айном” з ОАЕ. Укладені контракти в цивілізованому світі прийнято поважати, але в даному випадку в нім, як повідомлялося, є такий собі стратегічно хитрий пунктик про те, що сторони мають право придивитися певний час одна до одної перш ніж остаточно оформити взаємовідносини.  А якщо дивитися наперед і послуговуватися при цьому колишнім досвідом (і набитими гулями), то чи не може в недалекому майбутньому скластися ситуація, коли Реброву, як і Шевченку, закортить  попрацювати в клубі, і посада тренера збірної стане для нього осоружним тягарем?  Тим більше – після цілком можливих невдач. А ще – неузгоджених фінансових питань, дух яких продовжує витати над відставкою А.Шевченка.

Тим часом буквально останній момент з’явився ще один кандидат на посаду тренера збірної: УАФ розглядає можливість призначення на неї тренера збірної U-20 – чемпіона світу 2019 р. Олександра Петракова  – з приставкою в. о…