Усім відомо (і народна приказка це підтверджує), що цей інструмент найбільше потрібний саме для трапези – без неї, ложки, з’їсти, приміром,  борщу не дуже вдасться. І риб’ячої юшки  – теж. В англійській мові є схожий за смислом ідіоматичний вираз: “A stitch in time saves nine”, тобто, своєчасно зроблений (накладений) шов позбавляє в подальшому потреби робити дев’ять інших. Або ж, що в даному випадку ближче до вельми похмурої теми, “After death comes the doctor” (лікар приходить уже після смерті хворого). Попри відмінність у формі, зміст у ці вислови і ми, і англо-сакси вкладаємо однаковий: усе повинно робитися своєчасно і саме тоді, коли в цьому є нагальна потреба.

Невеселе повідомлення на сайті новин: “Російська армія почала активно застосувати ракетні та авіаудари по Запорізькій області, зокрема по містах Гуляйполе та Оріхів…”. Тут-таки коментарі інших читачів: “Погана новина”. “Де наші “стінгери”!!!??”, “Де  наша ППО!?”, “Нічого не зробиш – небо так і не закрите”…

Тепер – трохи відкритої (можливо, надміру) інформації:

Протягом більш як  двох місяців повномасштабної війни з Росією Україна   отримала   від країн НАТО, а також партнерів з усього цивілізованого світу озброєння, боєприпасів, амуніції та розвідувальних систем на більш як $8 млрд. 

26 квітня на американській авіабазі у Рамштайні (Німеччина) було покладено початок офіційного формування міжнародної антипутінської коаліції. 

США –  перша країна, яка масово почала постачати Україні зразки озброєння НАТО.  Окремо слід виділити поставку 90 одиниць гаубиць М777 – 155-мм, 184 000 155-мм артснарядів до них, 72 машини для буксирування цих гаубиць, а також 700 дронів-камікадзе Switchblade. 

На початку квітня Словаччина передала Україні системи протиповітряної оборони С-300. Кількість комплексів ППО не уточнюється, але вони уже розгорнуті по території України і успішно збивають російські повітряні ворожі сили.

Великобританія, передусім стараннями щиро прихильного до нас прем’єра Бориса Джонсона, як повідомляється, поставляє нам ЗРК Starstreak.

Міністр оборони України Олексія Резніков: “Я веду перемовини, щоб наші пілоти виїжджали на навчання. Тому що прийде час, коли ми почнемо опановувати, як мінімум,  мінімум А-10, який ще називають Thunderbolt” (ті, хто знають, можуть підтвердити: страшна машина, яка могла б стати справжньою карою для скопищ рашистської бронетехніки – І.Д.)

Усе це, разом з іншими численними зразками озброєння, виглядає обнадійливо. Щоправда, чути й голоси, що мовляв, робити це потрібно було значно раніше – це вберегло б чимало життів наших військових і мирних громадян. І що перевага північних варварів у повітрі, що виявляється у можливості осипати нас ракетами і бомбами з-за наших кордонів, досі залишається достатньо серйозною для того, щоб вносити у життя українців величезну дозу непевності та тривоги.  Цю перевагу могли б допомогти значною мірою нейтралізувати (про абсолютну гарантію мова не йде) славнозвісні американські ЗРК Patriot, однак не впевнений, що вони наразі є в переліку зразків, які будуть проставлятися в Україну в рамках підписаного президентом США Дж. Байденом ленд – лізу. Доводилося чути, наші пілоти практикуються літати на суперсучасних F-16, але їхня можлива поява на озброєнні ЗСУ – справа не завтрашнього дня. Мріяти ж про систему ППО”Залізний купол”, яка доволі надійно прикриває Ізраїль, як мовиться, нешкідливо, але й нереально – в тому числі й з огляду на те, що на території України поміститься приблизно 27 Ізраїлів, і таку дороговартісну розкіш нам ніхто не надасть. Уже добре освоєні нашими армійцями “Стінгери” і розрекламовані останнім часом німецькі “Гепарди” обмежені малими і середніми висотами. І нині акції, що проводяться в різних країнах з вимогами закрити небо над Україною залишаються нашою значною мірою відчайдушною надією. А то по телевізору ми здебільшого чуємо про те, як наші військові збираються нещадно  бити росіян, коли надійде достатня кількість сучасної зброї й техніки. Чи нададуть нам наші партнери, які щедрі на вияви солідарності та співчуття і дещо стриманіші, коли доходить до практичного боку справи, оту саму ложку і саме до обіду?

Добре, якби таки надали, а не прийшли, як отой лікар з англійської приказки, уже після смерті хворого…