З горем навпіл…

“Динамо” – “Мальме” – 1:0

До кінця першого тайму в моєму блокноті, в якому роблю нотатки  по ходу гри, крім напису “Динамо” – “Мальме” нічого не було – події на полі розвивалися таким чином, що зупинитися увазі просто не було на чому.  Ота “анемія з млявим перебігом” ( не знаю, правда, чи є таке захворювання в медицині), яка характерна для “Динамо” від початку цього сезону, в першому таймі  звітної гри виявилася повною мірою. Величезна кількість поперечних передач без натяку на якийсь чіткий задум, жодного удару в площину воріт “Мальме” – звідки взятися загрозам і, відповідно, голам? Показовий приклад: Буяльський оволодів мячем в центрі поля і переадресував його на фланг в напрямку чи то Миколенка, чи Вербіча, однак переадресував таким чином, що м’яч не дістався нікому з них.  Циганков, нинішня трансферна  ціна на якого перевищує вартість усіх гравців “Мальме”, знову, як він це регулярно робить останнім часом, просто розчинився на полі мов таблетка аспірину UPSA в склянці з водою. Щоправда, коментатор матчу, намагаючись підтримати увагу глядачів, зазначив, що “напівмоменти виникають і хотілося б, щоб ця тенденція продовжувалася”. Ота тенденція нагадувала тління згаслого вогнища, або ж, ще точніше, гниття опалого листя… 

Другий тайм динамівці почали дещо жвавіше – принаймні настільки, щоб дати зрозуміти, що доля матчу їм не зовсім байдужа. Ота відносна жвавість дала змогу створити щось схоже на помірну загрозу біля шведських воріт, однак все ж здавалося, що старання і мінімальної організованості гравців “Мальме” буде достатньо, щоб нейтралізувати всі спроби господарів. Можливо, так би й сталося, але на 84 хв. Шепелєв прихованим пасом вивів на побачення з голкіпером Буяльського, і останній реабілітувався за змарнований шанс  на початку другої 45-хвилинки. На якусь подобу фінального штурму ресурсів у гостей не виявилося, і кінцівка матчу пройшла без характерної для матчів “Динамо” гри на нервах глядачів. 1:0 – саме такий результат передбачили у своїх прогнозах одразу двоє наших “провидців”, які різняться за своєю професією так, як… два тайми у виконанні “Динамо”: експедитор Микола Рудик і викладачка музики Оксана (з притаманною творчим жінкам скромністю просила не називати прізвища). Можна було б сказати, що добре те, що добре закінчується. У даному конкретному матчі це справдилося, але не візьмуся стверджувати, що цей локальний успіх (до речі, перший для О. Михайличенка після призначення на посаду) означає закінчення проблем “Динамо”, які скидаються на  системну кризу…  

Програли, але не зганьбилися

“Вольфсбург” – “Олександрія” – 3:1

Дебютанти групового раунду Ліги Європи розпочали матч у місті з доволі грізною назвою без надмірної боязні й навіть першими завдали удару по воротах суперників. Втім, вже невдовзі господарі прибрали гру до рук. При цьому з німецькою педантичністю (хоча, щоб порахувати число власне німців у складі “Вольфсбурга”, вистачило б, напевне, пальців однієї руки) відміряли, скільки зусиль треба докласти, щоб досягти бажаного результату. На 20 хв. похибки, на жаль, припустився той, хто зазвичай найчастіше виручає – голкіпер Паньків, який не зміг впоратися з не дуже складним ударом здалеку. Майже відразу серія несподіваних передач гравців “Вольфсбурга”  призвела до виходу на зручну позицію відомого за виступами в “Динамо” Мехмеді – Паньків знову, як мінімум, не виручив. Так впродовж трьох хвилин було зруйноване все, що з великими труднощами і стараннями вибудовувалося перед цим. Гра увійшла у звичну для поєдинків завідомого фаворита і такого ж “андердога” колію. На 66 хв. навіть зблиснув промінчик надії на якусь інтригу, коли Банада після довгого пасу Гречишкіна зумів вразити ворота “Вольфсбурга”. Але вже наступної хвилини господарі відновили комфортну перевагу в два мячі… Все ж, можна сказати, що підопічні В. Шарана точно не зганьбилися в Німеччині – на відміну, приміром, від російських “Краснодара” і ЦСКА, які поступилися 0:5 і 1:5, відповідно, “Базелю” і “Лудогорцю”.

Ігор Дуда