Під час громадського обговорення «Проекту Стратегії реформ в галузі охорони здоров’я» вкотре можна було переконатися, що пересічного тернополянина мало цікавлять зміни, які відбудуться у місті. Практика, коли на громадські слухання чи обговорення, приходять лише чиновники і ті, хто працює у даній сфері, для нашого міста поширена і традиційна. Так було і цього разу.

Прес-центр «Перемоги» зібрав лише понад два десятки охочих дізнатися, якою ж буде медицина у Тернополі після реформування. Присутні – це переважно місцеві чиновники, головні лікарі медичних установ міста та журналісти. Громадськість представляла лише громадська рада з питань охорони здоров’я, яка створена і діє при міській раді.

Над проектом Стратегії працювали упродовж поточного року. І хоча тільки зараз відбулося його громадське обговорення, стратегію уже почали втілювати у життя. Про це повідомив начальник відділу охорони здоров’я Ростислав Левчук.

– Наприклад, у кожній поліклініці створено центри первинної медико-санітарної допомоги. У другій лікарні працює три відділи, у першій – два і у третій лікарні – один відділ. Загалом працює 86 лікарів загальної практики сімейної медицини. На сьогоднішній день у другій і третій лікарнях повноцінно функціонують пункти тимчасового базування швидкої допомоги. На базі станції швидкої допомоги створена консультаційна служба, яка дозволяє значно розвантажити швидку допомогу і знімає багато питань, які надходять на call-центр. Крім того, в якості експерименту сьогодні п’ять машин швидкої допомоги оснащені GPS-навігаторами, – розповів головний медик міста.

Стратегію реформ репрезентував ректор тернопільської медичної академії Леонід Ковальчук. Професор сподівається, що реформування галузі дасть можливість подолати той парадокс, який він спостерігає щонайменше останніх сорок років. А це вкрай нераціональне використання тих коштів, які виділяються на медицину. Сьогодні, за словами Леоніда Ковальчука, біля 84% коштів йдуть на забезпечення стаціонарів і тільки біля 16% – на забезпечення первинної медико-санітарної допомоги і швидкої допомоги.

– На жаль, на 50% цей стаціонар працює неефективно. 40% коштів, які виділяються, поглинаються амбулаторними хворими. Тобто, тими хворими, яких можна пролікувати в умовах поліклініки. Чому їх кладуть у стаціонар? Його величність ліжкодень, який потрібно виконати на 100%. І головний лікар питає кожного заввідділом. Доходить до того, що загрожують зняттям із посади, якщо не виконаєш ліжкодень. Тому що за цим стоїть фінансування. Ще одна біда того ж ліжкодня: хворі затримуються на стаціонарному лікуванні і на це виділяються кошти. І найгірше, це десь у місті не так спостерігається, хоча і є, а в сільських місцевостях яскраво виражене: пацієнт виписаний, а історія хвороби ведеться, – розповів ректор медуніверситету.

Водночас, говорить Леонід Ковальчук, не вистачає коштів на медикаменти і пацієнт змушений приносити свої ліки. Ще один приклад нераціонального використання коштів продемонстрували на базі однієї з міських лікарень. За рік 17 хірургів тут виконують 794 операції.

– Якщо хірург оперує менше 200 операцій на рік він є небезпечним для пацієнтів. На жаль, по Україні загалом, і в нашій області зокрема, на одного хірурга припадає біля 45 операцій на рік. Можливо, раціональніше було б організувати роботу так, щоб частина тих лікарів (а це стосується і акушерства, і гінекології, і педіатрії і інших спеціальностей, які надають допомогу на вторинному рівні), щоб перейшли на первинну ланку. Отримували ту ж зарплату, але надавали допомогу ефективно і ці ресурси ефективно використовувались на первинній ланці. Погодьтеся, якщо він робить 10-30 операцій в рік, то він не хірург, а тільки пагони має хірурга. Він повинен перекваліфікуватися і нічого страшного я в тому не бачу. Тільки потрібно створити для цього відповідні умови і, можливо, він сам туди піде із задоволенням, – вважає професор.

Після реформування, медицина у Тернополі включатиме у себе три головні ланки. Перша – це центри первинної медико-санітарної допомоги, які будуть розподілені територіально у різних районах міста. Друга – це швидка допомога (створення пунктів постійного і тимчасового базування швидкої допомоги). І третя – це створення діагностичних центрів. Тобто, перетворення поліклінік у такі заклади, де буде надаватися консультативна допомога.

– Хтось буде в діагностичному центрі і збереже свою спеціальність чи хірурга, чи акушер-гінеколога, чи ортопеда. Комусь прийдеться перекваліфікуватися на швидку допомогу чи первинну медико-санітарну допомогу. Лише коли ми це зробимо, тоді ми можемо говорити про третій етап – оптимізацію вторинної медичної допомоги, – запевняє Леонід Ковальчук.

Водночас ректор медуніверситету наголошує, що під час проведення реформування галузі медицини жоден лікувально-профілактичний заклад закритий не буде. Мова йде лише про їхнє перепрофілювання. І найголовніше – втілення медичних реформ у життя не призведуть до втрати роботи лікарями і медичним персоналом.

Читайте також: