Давно відомо: найкращим живильним середовищем для скоєння злочинів і правопорушень є безкарність. Вона вселяє в захмелілу від вседозволеності голову думку: “Можу витворяти що хочу – і мені за це нічого не буде”.

Справді, чому попри штрафи, п’яні продовжують сідати  за кермо? Їх затримують, складають протоколи (на декого – “енну” кількість разів), а вони продовжують гасати на авто “під шофе”, причому настільки, що показник проміле алкотесту  перевищує норму в двозначну цифру. Яким чином можна уявити (у нормальному суспільстві) ситуацію, коли затриманий з явними ознаками сп’яніння водій без найменшого страху і сумніву знову сідає “підігрітим” за кермо і веде себе на дорозі як бик на щорічному традиційному забігу в іспанській Памплоні? Чому держава не встановить такі закони, які б радикально відбили у любителів хильнути  спокусу прокататися “з вітерцем” і принагідно когось покалічити, а то й позбавити життя. Приміром, конфіскацію авта і реальний тюремний термін за саме лише керування автом у нетверезому стані. Скажете, не вистачить тюрем і колоній для всіх порушників? Не думаю, що це становило б проблему. Наш люд, загалом, лякливий, відвертих “безбашенних” не так вже й багато, отож зо п’ять показових процесів і конфіскацій, певен, одразу ж дали б належний ефект. Отже, питання в іншому: держава (а конкретно – ті, хто її уособлює у відповідних органах) просто не хоче цим займатися. З різних причин. І не в останню чергу – через стійке небажання рубати гіляку, на якій вельми комфортно сидиться. Або ж – не менш стійке небажання ворона виклювати око іншому ворону. Ось де, на мій погляд, криється розгадка. Кількість невинних жертв, поламаних доль, пролитих сліз до уваги не береться – це, так би мовити, витратний матеріал. Але в такому разі ота сама держава (читай – чинна влада) начебто не має морального права закликати своїх громадян бути лояльними до неї. Більше того – навіть любити і жертвувати заради неї чимось суттєвим, зокрема, здоров’ям і життям. Однак вона таки лицемірно намагається це робити. Суто теоретично вона може виродитися у диктатуру і просто змушувати людей зображати оті лояльність і любов. Як у Північній Кореї. Але, оскільки наразі воліє бавитися у якийсь гротескний гібрид “прищавої” демократії та закону джунглів, то має бути готовою вислухати від людей те, що у них наболіло. І не просто наболіло, а от-от готове прорватися наче гній з гнійника.

Вислухати – вислухає, але, певен, і далі робитиме як їй хочеться…

Ігор Дуда