24 червня 2012 року на одному з виборчих округів Тернопільщини, з ініціативи одного з ймовірних кандидатів у народні депутати відбулись так звані «народні вибори», а по-модному – праймеріз. Наша експертна група не могла залишитись осторонь цієї події. Хоча б з тієї причини, що подібне відбувалось вперше на всьому пострадянському політичному просторі. А ще тому, що Ваш покірний слуга був, є і буде прихильником такого роду дійства.

Все, що робиться вперше притягає посилену увагу загалу. Більше того, коливання і повна невизначеність у стані, так званої, «об’єднаної опозиції» цю увагу підігрівали. Здавалося б, ось реальний шлях, як для політичних сил, так і для виборця визначитися з тим єдиним, узгодженим і прохідним. На превеликий жаль, нагодою не скористались. Незважаючи на те, що в імпровізований бюлетень були включені шість прізвищ ймовірних кандидатів, а також передбачена можливість вписати свого, майже ніхто із включених в бюлетень, крім організатора, не проявив належної активності. Звичайно, якщо не брати до уваги інциденту, що мав місце в одному із ну дуже дооовгих сіл на львівській трасі, яке так полюбляють наші ДАІшники. Особисто для мене є незрозумілим яку мету переслідував «молодий та ранній» представник «могутньої політичної сили». Якщо показати свою політичну неадекватність й відсутність тієї ж таки політичної культури – то мета досягнута. Закрадається крамольна думка, що політична сила, репрезентантом якої і є вищеозначений кандидат, перебуває на межі нервового зриву і щонайменший поштовх відправить її у круте піке політичного безумства. Стану неконтрольованості як слів, так і вчинків. Чесно кажучи, не хотілося б.

Напередодні «народних виборів», з різних боків роздавались голоси щодо цілковитої неможливості їх проведення. Мудрі «балакучі» голови з екранів телевізорів, з газетних шпальт, в Інтернет співтоваристві наводили мільйони причин недоцільності, а то й шкідливості праймеріз. На перший погляд, навіть, раціональних. При ближчому знайомстві, викристалізувалася базова помилка таких тверджень. Всі ті експерти, говорячи про НАШ праймеріз, мали перед очима те, що називається праймеріз у Сполучених Штатах. А це – дві великі різниці. Не хотілося б вдаватись у деталі, але у них це – обрання найдостойнішого всередині ОДНІЄЇ, скажімо, партії, у нашому ж випадку – визначення ДОСТОЙНОГО ПРОХІДНОГО кандидата серед цілого «букету» політичних сил. Саме тому, і недолюблюю те заморське слово «праймеріз», для нас є ближчим і правильнішим за суттю – «рейтингове голосування». Інша справа, що проведення такого голосування вимагає взаємної довіри й порядності з боку партнерів. Без цього – ніяк. Як ти його не обізви. Ось тут і криються проблеми.

З іншого боку, ніхто не заважав репрезентантам, у той чи інший спосіб, включитись у процес. Навіть не на рівні особистостей, хоча б на рівні партій чи об’єднань. На скільки мені відомо, процес був максимально відкритий і до участі запрошувались всі. Інакше кажучи, за чужий рахунок решті учасників можна було добряче розігрітись перед вирішальним змагом. Порядніше, звичайно, коли б і фінансово взяли участь. Та це – деталі.

В цьому контексті, досить дивною виглядає позиція УДАРу Віталія Кличка, який, за великим рахунком, був одним з апологетів праймеріз. Умовиводи – насторожують. Чи не будуть «козачки» від Кличка «засланими», тим електоральним магнітом, який відбиратиме голоси в дійсно опозиційних кандидатів? Принаймні, на наших теренах.

Щодо результатів. В принципі, результат – очікуваний і цілком прогнозований. Як зі суб’єктивної сторони – переконливу перемогу одержав представник громадсько-політичних сил, котрі виступили ініціаторами й співорганізаторами «народних виборів», так і з об’єктивної – адже лише він на протязі ось уже кількох місяців веде активну діяльність, не тільки на окрузі, але й загалом. Цілеспрямовану й кропітку. Не разові галасливі акції, прикрашені партійними прапорами й запальними «кричалками», а достойну чорнову, інколи, невдячну роботу. Основне, що він вміє і хоче її робити.

Безперечно, було б набагато цікавіше, та й, напевно, за результатами – об’єктивніше, якби у «народних виборах», їх організації й проведенні взяло активну участь якомога ширше коло політичних партій, громадських організацій, самих претендентів. Зараз проріжуться голоси переможених про фальсифікації результатів, та й самого процесу взагалі. Будуть спроби маніпулювання громадською думкою щодо «замовності» проведених «народних виборів». Такі думки й точки зору мають право на існування. Проте, не у тих, хто не хоче і не вміє працювати. Не у тих, хто виплив на поверхню політичного життя завдяки потужному авторитету партійного лідера, не маючи за собою ані авторитету, ані особистої пошани від громади. Такі особи не мають морального права на критику. Це право слід заслужити, а не купити за грубу копійку чи вислужити у вождя.

Підсумовуючи, можна сказати, що млинець, враховуючи інгредієнти, виявився саме таким, яким і повинен був бути. Не глевким, але й не настільки духмяним і соковитим, яким всі ми його полюбляємо. Сподіваємось на краще. Пекарі ще мають час підучитися і розжитись на складники.

Древня мудрість говорить: «Хто хоче зробити – знаходить десятки способів, хто не хоче – тисячі причин». Шукаймо і знаходьмо способи, причини і без нас вигадають.

Олег Мартинюк, ЕАГ «Фокус»

Читайте на цю тему: