В розпал війни з Росією у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт величезної, без перебільшення, життєвої важливості для України. Треба віддати належне нашим парламентським достойникам: кращого часу і ситуації в країні для його реєстрації вони не могли знайти.
Немає сумніву, що перш ніж урочисто, з виразом державницької відповідальності на обличчях приступити до його розгляду, народні обранці в стольному Києві, як і належить, вивчать думки різних прошарків нашого народу, добре зважать всі “за” і “проти” і, врешті-решт, проголосують за рішення, яке схвально зустріне українська громадськість. Не виключено, що для більшої переконливості пошлються навіть на думку вояків ЗСУ. І, щоб далі не створювати інтригу, скажу, що йдеться про таку, без перебільшення, державної ваги справу, як декриміналізацію порнографії. Погодьтеся, питання не менш важливе, ніж боротьба з тотальною і непереможною корупцією, ніж хід поставок західного озброєння і формування широкої коаліції держав світу проти Росії. Серед нових положень у законопроєкті, що виносяться на розгляд, враховані реалії нашого навдивовижу здорового, з точки зору відсутності усіляких відхилень і збочень, суспільства: пропонується запровадити поняття “екстремальна порнографія”, тобто зображення насильницьких дій, статевих актів з тваринами або тілом померлої людини. Скажете, наші пращури навіть гадки не мали про такі види розваг і попереверталися б у своїх трунах, якби дізналися про них? Н-у-у, вони ж багато про що гадки не мали в ті часи, зокрема, не робили собі дикого татуювання, від якого нині на вулиці рябіє в очах. І не вивергали в громадських місцях потоки гидотних тюркських матюків – релігійне виховання у парафіяльних школах, гімназіях і вдома давалося взнаки. А ще згаданий законопроєкт пропонує переглянути статтю, що стосується організації “місць розпусти”. Це поняття не деталізується в повідомленні, і яке воно має відношення до власне порнографії – не зовсім зрозуміло. Як і неясно, чи оті “місця” можна буде легалізувати (судячи з диких і різностатевих вигуків з вікон деяких студентських гуртожитків, повз які доводиться проходити, неофіційно вони функціонують давно і плідно), чи навпаки, ще більше криміналізувати – до успішного вирішення питання з місцевим самоврядуванням і правоохоронними органами.
Словом, як видно, вузькі місця ще залишаються. Але головне зроблено: законопроєкт зареєстровано. Законопроєкт давно очікуваний і саме нині актуальний як ніколи…