Що найважливіше нині для України? Стійкість і бойова майстерність наших збройних сил? Більш ніж напевно. Потужна підтримка Заходу, передусім військова? Безумовно, це вкрай необхідно. Активні дії в цьому напрямку нашої дипломатії? Так. Пильність щодо підступних акцій ворогів всередині країни? Безперечно. Дисципліна і сумлінність у виконанні своїх обов’язків? Теж зовсім незайва річ.

Усе назване вище, безумовно, суттєве і здатне зробити внесок в перемогу над жорстоким і наразі ще не слабеньким ворогом. Але чи не найголовнішим сьогодні для нас є згуртованість, в тому числі й навколо влади. Якщо цього не буде, спільнота під назвою народ ризикує перетворитися на некероване стадо. Отут наш сумнозвісний принцип “Де два українці – там три гетьмани” саме на часі засунути кудись якнайглибше – назавжди, або ж, принаймні, до кращих і більш підходящих для нього часів. Засунути і об’єднатися навколо тих, від кого нині залежить прийняття життєво (в прямому сенсі) важливих для країни рішень. Таке об’єднання можливе , звичайно, на основі інстинкту виживання і простого страху за своє життя, але в ідеалі воно має грунтуватися на довірі. Щодо останньої, то, приміром, Президенту Зеленському поскаржитися на її брак нині немає підстав  – захмарні 93% відсотки декілька місяців тому не могли йому й приснитися. В ідеалі було б зовсім непогано, якби такий рейтинг довіри переносився на всю владну вертикаль, в тому числі й на керівництво на місцях, але ідеал тому й зветься ідеалом, що є важко досяжним. Або ж і недосяжним взагалі.

Читайте також: Стоматологиню, котра в’їхала у Катедру і потрощила престіл та плащаницю, оштрафували на 17 тисяч гривень. Поки що…

Показовим є випадок, що стався в ніч перед Великоднем в одному з храмів Тернополя, куди особа з науковим ступенем (місцевий сайт визнав за доречне в інформації про “героїню дня” назвати і її наукового керівника) увірвалася на автівці в храм. Інцидент, що й казати, дикий, а реакція на нього керівних персон краю, сказати б, доволі цікава. Спершу один з них безапеляційно і, як належить нині, патріотично заявив “Нелюди сплюндрували святиню Тернополя – Архикатедральний Собор УГКЦ. Протаранивши ворота автомобілем, знищили плащаницю у храмі. Вони ніколи не знищать нашу віру, ніколи не знищать нашу волю”. Однак невдовзі стало відомо, що нищителі нашої віри і нашої волі в даному випадку були поза грою. І що спричинений він начебто сімейно-побутовими негараздами та ще й з додачею  деяких хімічних чинників. Очільник місцевої поліції також повідомив невдовзі, що його підлеглі навіть намагалися затримати майбутню правопорушницю і кинулися за нею в погоню. Але так вже сталося, що не змогли перешкодити їй втекти, а потім – і протаранити уже згадані двері до Катедри, що закономірно викликає запитання щодо їхнього професійного рівня. До того ж, ота особа, що збурила Тернопіль напередодні Великодня, ніби не є з категорії “простих смертних”, що, як відомо, в нашому патріотичному і волелюбному краї має суттєве значення. Навіть дуже суттєве. Отож відразу наче за помахом чарівної палички те, що ще зовсім недавно було “нищенням нашої віри і нашої волі”,  почало вустами керівних осіб краю вибачливо-поблажливо  називатися “не впоралася з керуванням”. А це, як неважко здогадатися, зовсім інше – як з точки зору суспільного осуду, так і в плані санкцій.

Читайте також: Посварилася з чоловіком: що відомо про лікарку, котра заїхала автомобілем у Катедру

Ця метаморфоза не залишилася непоміченою відвідувачами інформаційних порталів і знайшла жвавий відгук у їхньому середовищі:

“Найдикіше, що винуватиця не буде покарана. А винними зроблять, скажімо, двері Катедри. От так і скажуть: були закриті, а с..ка хотіла до Храму, от і мусіла їх машиною вибивати”. 

“Це така комендантська година по-тернопільськи!!! “.

“А де наша поліція : спить чи бабок ганяє на ринку?  От так завжди…”

“Цікаво,  як відмажуть? Після посту закрутилася голова, людина ослабла і тут –  бах…”

“Не дивуйтесь , в Тернополі дозволено недозволене але не всім, тільки “особливим”. Замнуть,  заплатять і забудуть”.

“А народ у нас в цілому цікавий. Якби то зробив простий хлоп з села, вже б йшли натовпом роздирати його. А проти таких не можна погано говорити та робити передчасні висновки. Їй же погано могло стати, GPS зблудив, стрес отримала. Коротше, з вами все ясно, вам можна плювати в душу без кінця”.

А ось коментарі після обрання судом винуватиці запобіжного заходу:

“Називається так:- “Святі гроші моліться за нас”.
І хтось казав, взяти під свій контроль ситуацію🤔. “”Браво владі!”

Гроші зроблять все, сидіти не буде.відшкодують збитки,дадуть пару рублів на церкву і забудуть.ще з неї зроблять жертву.

“Во що роблять гроші навіть у военний час. А наркотики – це її заставили вжити колаборанти проросійські , тому за нею вини немає. Слава справедливому суду!”

“Хто жив, той живе. Закон не для них неписаний. “В чому сила брат, в грошах, в кого їх більше , той і сильніший” …

“Цю країну ніщо не змінить: ні революції,  ні війна”.

Останній відгук читати особливо прикро – з огляду на те, що діється нині в Україні. Що це: “слова несвідомого елемента, який розхитує державу у важкий момент”? Навряд – він радше скидається на думку людини, яка не раз переконувалася в тому, як у нас карається “мажорне” зло. І свідчить він про що завгодно, але не про довіру до тих, хто уособлює владу. В даному випадку – на місцевому рівні. А це – чи не  більш руйнівний для країни процес, ніж діяння “русского міра”.

Читайте також: В’їхала автомобілем у Катедру і розтрощила плащаницю: відома стоматологиня скоїла жахливий акт вандалізму. ФОТО