Тернопільщина – сільськогосподарський край. Саме агропромислова галузь є одним із стратегічних напрямків розвитку області. Має вона також й потужний туристичний потенціал – печери, замки, річки. Але сьогодні у пересічного українця наша область асоціюється здебільшого з найнижчими зарплатами в Україні, найбільшою кількістю заробітчан та найгіршими дорогами. А те краще, що є в регіоні не використовується в повній мірі, оскільки не «подається» так, як би це мало бути.

За 23 роки Незалежності, за словами заступника ТОДА Леоніда Бицюри, ніхто не займався іміджем нашої області. Так, є стратегічні напрямки розвитку, але кожен новий керівник, прийшовши до влади, починав усе з «чистого листа». Не було одного вектора, якого б дотримувались від початку, незалежно від зміни керівництва. Але хто і яким чином повинен створювати імідж Тернопільщини? Саме про це й говорили на засіданні прес-клубу представники влади, громадських організацій, консалтингових компаній, журналісти.

Імідж – це те враження, яке, в нашому випадку регіон, справляє на людей, і які емоції та уявлення це викликає. Він може бути позитивним, негативним, нейтральним, але в будь-якому випадку існує.

– Коли ми говоримо про імідж Тернопільської області, то маємо зрозуміти, що ми насамперед хочемо показати, – пояснив бізнес-консультант, голова ГО «Змінюємо Україну» Олег Мушій. – Який це має бути образ, і які емоції він повинен викликати.

У плані формування власного іміджу наша область сьогодні, порівняно з Івано-Франківською та Львівською, значно програє. Звісно, це не означає, що у нас немає що показати. Так, у нас немає Карпат, але є Дністровський каньйон і Дністер, унікальні карстові печери, замки, про що вже зазначалося вище. Але усе це ми не вміємо правильно «подавати» і продавати. З одного боку тут є питання розвитку туристичної інфраструктури і вкладення у це коштів. З іншого боку, як справедливо зазначив партнер консалтингової  компанії «Капітал» Роман Суслов, має бути відповідне лобіювання інтересів регіону і на державному рівні, як це роблять керівники та депутати наших сусідів. І ще одна проблема – це брак фахівців у місцевих органах самоврядування, які б займалися формуванням іміджу.

– Якщо професійно розробляти піар області – це буде дорого, – говорить Андрій Гірняк, кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної роботи юридичного факультету ТНЕУ. – Тому треба шукати альтернативні шляхи. Спочатку треба визначитися що запропонувати, як донести, і в якій формі. Як один із прикладів наведу такий: ми вже маємо сформований імідж бандерівського регіону. Для багатьох це щось невідоме і страшне. Якщо цей стереотип та образ ламати і творити новий, буде також дорого. Залишається прийняти його. І цей страх можна продавати, так само, як Трансильванія продає Дракулу. Коли до нас на конференцію приїжджали з Луганщини, то просили показати їм саме бандерівця. Але при використанні цього образу обов’язково підмінити емоційний знак з негативного на позитивний. Наприклад, зробити щось комічне, смішне: «Лігво страшного бандерівця», «В гостях у бандерівки», Бандерштад тощо.

Формування іміджу потребує не одного місяця, і навіть року, та головне розпочати цей процес. Після тривалого обговорення учасники зустрічі зійшлися на тому, що імідж має формувати не тільки влада. До цього процесу мають бути залучені усі зацікавлені представники громадськості: науковці, фахівці, підприємці, студенти. Чималу роль у формуванні іміджу відіграють й ЗМІ, але тут важлива комунікація між учасниками процесу та журналістами. Над стратегією розвитку краю працюють також в облдержадміністрації. Щоб досягти найкращого результату у цьому питанні напрацювання громадськості та влади через деякий час будуть представлені для широкого обговорення.

Ольга Трач

Фото автора