Понад тиждень тому у Тернополі відкрили пам’ятну дошку відомому телеведучому і продюсеру Ігорю Пелиху.

.

8 травня 2009 року екс-тернополянин загинув у дорожній аварії у Києві, куди переїхав у 1997 році.

У нашому місті останні кроки у творчій кар’єрі Ігор Пелих робив на місцевій ефемці «Радіо Тернопіль». Власне на будинку, де знаходилось колись популярне у Тернополі радіо, і відкрили пам’ятку, стилізовану під телевізор. Щоразу, проходячи повз неї, чути голос Ігоря Пелиха. Пересічні тернополяни з цікавістю зупиняються біля дошки, по кілька разів переглядають відео, фотографуються на згадку.

Відкрити у рідному місті Ігоря Пелиха пам’ятку хотіли ще торік – на перші роковини з дня його загибелі. Але зробити цього не вдалось. Однак рідні і друзі вирішили не чекати якоїсь круглої дати.

– Ігор Пелих славився тим, що він завжди розбивав якісь стандартні, уставлені погляди, якісь речі, заведені і прийняті в суспільстві. Пам’ятка зроблена не в звичному стилі, а у стиль хай-тек. Для більшості українських глядачів Ігор б був відомий, як хлопець, веселун, ведучий, продюсер з телевізійного екрану. І власне цю рису і цю думку ми намагалися відтворити у пам’ятній дошці на його честь, – розповів Юрко Зелений.

Але головним ідейним натхненником такого вшанування Ігоря Пелиха є його друг дитинства і соратник по роботі Іван Ясній.

– Десь через місяць чи два після його загибелі, мені його дуже не вистачало. Там, де завжди монтувалась програма «Галопом по Європах», я почав переглядати відео і в мене виникло відчуття його присутності. Саме так виникла ідея, щоб у Тернополі не була, скажімо, названа його честь вулиця чи якийсь бюст був відкритий. Саме у такий спосіб його сприйняття світу була реалізована згадка, – пояснив Іван Ясній.

Відкривали дошку у Тернополі діти Пелиха Іван і Соломія. Була на заході і дружина Ігоря Олександра Лозинська. Не було анонсованих заздалегідь Кузьми «Скрябіна», Віктор Бронюка з «ТІК», Віктора Павліка та інших. Однак знайшли час на кілька годин приїхати Фагот і Фоззі з «Танка на майдані Конго» і Сергій Притула (Тернопільський Сірий).

– Так сталося, що вперше на Західну Україну ми потрапили завдяки Пелиху. Ми познайомились, коли гурт «Неймлес» і ТНМК розмістили в одній гримерці у Харкові під час «Червоної рути-97». Ми придивлялись, бо музиканти не люблять один одного, ось там якісь западенці, ось там якісь москалі. Придивились, щось заграли разом. Потім Ігор запросив нас у Тернопіль на фестиваль «Нівроку». Тоді Фагот двічі провалився під сцену. Саме завдяки Пелиху ми відчули себе українцями. Бо важко тоді було з українською музикою, та й зараз не легше, на жаль. Але Пелих був і є людиною-феєрверком, яка дуже багато феєрверків робила для друзів, з друзями і зупинити їх ніхто не може і досі. Пелих – це український феєрверк, – зауважив Фоззі.

Нагадаємо, встановили телевізор Пелиха на перетині бульвару Шевченка і вулиці Олени Кульчицької, де колись було «Радіо Тернопіль».

– Насправді телебачення було пізніше. А спочатку було «Радіо Тернопіль». Я тільки можу підтвердити те, що написане на дошці – що тут жив, творив, любив прекрасний молодий хлопець, креативний, веселий, щасливий, радісний Ігор Пелих. Він з нами досі.  В наших думках ми завжди його згадуємо, любимо і поважаємо, а його справу будемо продовжувати, – пообіцяла незмінний директор «Радіо Тернопіль» Оксана Яциковська.

До речі, у перші місяці після загибелі Ігоря у 2009 році ще один колишній «радіотернопілець», а саме Сергій Притула (Тернопільський Сірий), організував у Тернополі благодійний товариський футбольний поєдинок між командою зірок ФК «Маестро» та чиновників міської ради. Тоді всі зібрані кошти передали родині Ігоря Пелиха.

– Ми не були надто добре з Ігорем знайомі і не були такими близькими колегами, як можливо інші. Ігор вже поїхав на «Радіо Столиця», коли я тільки влився в ряди «Радіо Тернопіль». Але принаймні зараз я можу говорити про Ігоря з точки зору того, що ми перетиналися часто в царині телебачення. І я власне став більше з Ігорем бачитися після його смерті, аніж до того, як це трапилося. Я собі міркую, що, мабуть, рай – це дуже нудне місце, якщо Господь вирішив забрати такого веселуна до себе, щоб було веселіше. А продовжуючи медійну тематику… Мені дуже прикро, що у нас на телебаченні стає з кожним роком все більше і більше зальотних легіонерів Баскових, Нагієвих, Кушинашвілі, а стає все менше і менше Пелихів. Сумно, з цього приводу. Але радісно, що не забуваємо за Ігоря, – зазначив Сергій Притула.

До слова, коли освячували пам’ятну дошку краплі святої води «змусили» запрацювати екран телевізора, який заговорив голосом Ігоря Пелиха…