Цей учасник нашого досьє – здобув цікаву політичну і професійну репутацію.

У мерське крісло РЙ потрапив завдяки вдалій виборчій операції групи місцевих бізнесменів і політтехнологів.

Головною «фішкою» кампанії Заставного подавалася молодість кандидата і пов’язані з цим сподівання на нову етику керування містом. Зараз очевидно, що сподівання виборців виявилися завищеними. За свою каденцію Роман Йосипович лише встиг «прославити» Тернопіль на всю країну через сміттєві війни.

Чинний мер Тернополя народився 1 травня 1972 року на Теребовлянщині. Закінчив бухгалтерський факультет економічного університету. Потрапив на роботу до славнозвісного банку «Україна» і дослужився до керівника середньої ланки. Можливо, і далі працював би банківським клерком, якби не сім’я дружини. Батько Оксани Заставної Петро Николайчук довгий час очолював кондитерську фабрику, а згодом під час корпоратизації здобув контроль над підприємством. Тому у 1999 році РЙ кидає банківську службу і переходить на Тернопільську кондитерську фабрику, а уже через рік разом з компаньйонами родини Николайчуків приватизовує і очолює її. Пізніше подібну операцію ця група  прокрутила з Тернопільською птахофабрикою. Приватизації цих немалих за нашими мірками підприємств активно сприяли родичі компаньйонів Заставного. Злі язики кажуть що тоді, наприкінці 1990-х, податкова вкупі з прокуратурою застосували передові методи розкуркулення держвласності, актуальні і донині. Роман Йосипович за собою не мав потужних «плечей», тому мусів відробляти свою частку бізнесу власною працею в якості публічної персони. В часи Кучми політикою не цікавився, а от після Помаранчевої Революції Заставний замелькав в нашоукраїнській тусівці. У похід на вибори міського голови він вирушив за фінансової і моральної підтримки групи підприємців пов’язаних з торгівлею металом і нерухомістю. Протягом року до дня голосування команда Заставного методично знищувала рейтинг чинного мера Б.Левківа. Саме на протиставленні «старого і нового» будувалася вся технологія. В результаті єдиним серйозним конкурентом за перемогу став не Левків, а Зеновій Щепановський, який крім великих витрат на рекламу нічого цікавого виборцю не пропонував.

За 5 років керування Заставний не особливо переймався втіленням власної виборчої програми (http://www.polepravdy.te.ua/?page=pravo&pravoid=68&sub=4). Читаючи її зараз хтось з нас сміятиметься, а хтось – заплаче. Жодної важливої реформи не проведено, чи то в комунальній сфері, чи в розподілі підрядів і власності, чи у спілкуванні чиновників з тернополянами. Стиль керівництва наймолодшого мера сучасності не відрізняється від попередників. Ключові рішення приймаються одноосібно. Важливі домовленості також досягаються в бесідах тет-а-тет. Конфіденційність – на першому місці. З команди, яку РЙ привів до виконкому 4 років тому залишилося менше половини, а з тими, хто втримався –  відносини натягнуті. Посилений інтерес чинної влади до привабливих шматків комунальної власності привів до конфлікту з іншими місцевими елітами. Заставний довго гніздився у різних політичних проектах: «Наша Україна», «Фронт Змін», тепер «За Україну!», але через часті зміни так і не здобув політичної опори. І ФЗ, і ЗУ перетворив на закриті клуби для найближчого оточення та партнерів з часів підприємницької діяльності.

Як і належиться міському голові, у Заставного є невеличка, але своя, медіа-група. Симпатизують діяльності мера офіційний орган міськради «Тернопіль вечірній», «Газета номер один» та телеканал «ІН ТБ». Крім того Роман Йосипович найкраще поміх інших учасників Досьє представлений в інтернеті. Про нього є стаття у Вікіпедії, ведуться персональні блоги у Твітері http://twitter.com/Roman_Zastavnyj та в ЖЖ http://roman-zastavnyy.livejournal.com/ Правда у першому випадку – блог заповняє прес-секретар, а другий – не оновлювався з минулого року.