Світ

Три шляхи

Знову сакральна цифра “3”: колишній командувач Об’єднаних сил Великобританії генерал Річард Берронс назвав три шляхи завершення війни між Росією та Україною. Перший варіант – це відмова України від подальшої боротьби. Причиною може бути зневіра в те, що окупантів можна вибити з усієї захопленої території, або що це коштуватиме занадто багато сил, крові і грошей. “Це було б просто жахливим рішенням, і я не вірю, що Україна піде на це “, – вважає Берронс. Іншим шляхом він називає зупинення бойових дій. Оголосити тимчасове припинення вогню, визнаючи, що немає військового способу для рішучої перемоги. Це, на думку британського генерала, означає відновлення війни в майбутньому – зі ще більшими смертями, руйнуваннями і життям у стані невизначеності. Третій варіант, за Берронсом, полягає в тому, щоб зняти з України тиск і не вимагати від неї швидкого результату на полі бою. “Наразі зрозуміло, що ця війна далека від завершення. Обидві сторони налаштовані воювати далі, а Захід зобов’язався підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно”, – підсумував він.

Позитивний образ диктатора

“Тебе, мудрец, мудрейший из живых ! Привет от сердца мы вам привезли,— Москва и Сталин — сердце всей земли!”, – усе йде до того, що подібна поезія невдовзі не вважатиметься в Росії пропахлим нафталіном анахронізмом. В країні тирана Путіна суспільству намагаються нав’язати позитивний образ радянського диктатора Сталіна, вносячи зміни до підручників з історії: мовляв, він вів до перемоги, захищав інтереси країни. Зокрема, науковий директор російського військово-історичного товариства Михайло Мягков заявив, що в новому підручнику з історії Росії роль Йосипа Сталіна викладена “об’єктивно” – він, мовляв, представлений як головнокомандувач, і жодна велика операція не проходила без його участі. Новий підручник Мягков протиставив попереднім, у тому числі й “фінансованим у 1990-х роках фондом Сороса”. За його оцінкою, у підручниках 1990-х років Сталін поставав як “тиран, звір, бездарний командувач, який завалив ворога трупами”, а “злочинний сталінський режим” проходив через них червоною ниткою. Цікаво: “завалити ворога трупами” – це нинішня російська армія перейняла від тої славної сталінської епохи?

Україна

Головні потреби ЗСУ

Припускаю, ночами йому можуть снитися лотки з яйцями і занадто легкі для холодного сезону куртки – предмети нашумілих скандалів у його міністерстві. Його тривалий час відправляли у відставку – аж поки про це рішення не оголосив минулої неділі Президент. Проте поки на дверях службового кабінету все ще було його прізвище, його думка, як очільника одного з ключових міністерств, мала значення. Тепер уже екс-Міністр оборони Олексій Резніков позначив головні потреби ЗСУ. По-перше, зміцнення протиповітряної оборони залишається пріоритетом номер один для українських сил оборони. “Нам потрібно збільшувати мережу захисту українського неба”, – заявив він. Другим пріоритетом тоді ще міністр назвав “снаряди, снаряди і ще раз снаряди”. Зокрема, визнав важливим рішення уряду Болгарії про приєднання до програми ЄС із постачання в Україну 155-мм артилерійських боєприпасів. Третє, чого, на думку Резнікова, потребують ЗСУ, − це усіх видів броньованої техніки. Втім, усім цим тепер буде займатися його наступник…

“Потрібні” люди в ТЦК

Воно, може, не зовсім гречно кивати на сусіднє подвір’я, коли на твоєму власному цілком може відбуватися щось подібне, та все ж… Державне бюро розслідувань викрило в Івано-Франківську схему фіктивного зарахування на службу у військкомат родичів керівництва міста. Як повідомило ДБР, встановлені особи деяких керівників військкоматів, які зараховували “потрібних” людей на службу в роти охорони ТЦК. “Новобранці” отримували можливість фактично не проходити військову службу, проводячи час на власний розсуд – погодьтеся, немалий привілей в країні, яка веде кровопролитну війну. Деякі з них спокійно брали участь у матчах у складі місцевого футбольного клубу. До того ж, вони отримували від держави грошове та матеріальне забезпечення за рахунок бюджетних коштів. Бюро та поліція провели близько 30 обшуків у військкоматах Івано-Франківської області, обласній ВЛК, а також за місцями проживання фігурантів.

Неприйнятні поступки

Якщо В.Путін щиро сподівався, що Україна радо сприйме вторгнення його орди, то наступні цифри здатні суттєво остудити його запал. Згідно з результатами опитування фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, переважна більшість, або 90,4% українців не згодні визнати окуповані агресором території частиною Російської Федерації. Ще 73,8% – категорично проти відмови вступу України до НАТО. За даними опитування, на територіальні поступки заради припинення війни готові піти менше 5% українців. Готовність поступитися майбутнім членством України в НАТО висловили дещо більше – 18%. На скорочення ЗСУ в мирний час, яке нібито обговорювалося у Стамбулі у 2022 році, готові погодитися не більше 13% українців. Слід зазначити, що і на півдні, і на сході України більшість опитаних вважає неприйнятними будь-які із розглянутих поступок. Це – ще одне свідчення “успіху” путінської ідеї “борьбы с неонацизмом”.

Тернопілля

Системний підхід

Чого нам часто бракує в роботі й, відповідно, чого ми прагнемо? Мабуть, організованості чи, інакше кажучи, системності. Коли вона присутня – справи йдуть краще, сказати б, як по маслу. Це зайвий раз довів тепер уже, напевно, екс-заступник Державної продовольчої споживчої служби в області. Його розуміння системності полягало в систематичному вимаганні хабарів від кого лише було можливо. Зокрема, він наклав щомісячну данину на підприємство-імпортера квітів з Нідерландів (можливо, для більшої естетики – у букетах з красивими тамтешніми тюльпанами?). На жаль, не дійшло до зустрічі з презентованим букетом у стосунках однієї нашої щирої, довірливої і понад усяку міру спраглої за чоловічими увагою, ласкою і ще там чимось краянкою, яка затіяла романтичну переписку в соцмережах із перспективним, на її погляд, іноземцем. Останній виявився, вочевидь, досвідченим альфонсом із (знову ж таки) системним підходом до справи і примудрився видурити в щирої, довірливої і спраглої понад 70 тисяч грн. перш ніж та зрозуміла, що з далекосяжними планами, принаймні в даному випадку, вийшов повний “облом”. І що в подальшому краще уникати випадкових амурних поривів. Хоча, слід сказати, випадковість може бути й щасливою. З квартири у “файному” місті, розташованої на сьомому поверсі, вийшов крізь вікно (за власною волею чи з чиєюсь дружньою допомогою?) молодий чоловік. На диво – залишився живий. Напевно, народився не в одній, а в трьох сорочках…