“В Тернополі проводиться масова “мобілізація”. На вулицях, в магазинах, ринках, кафе…… “виловлюють” чоловіків. І з порушенням ВСІХ законів їх грузять в авто і завозять як худобу у “воєнкомат”, – передаю повідомлення на одному з місцевих сайтів із збереженням його стилістики.

Минулої п’ятниці цей процес, мабуть, досяг свого “опупея-апофеоза” (як говорив М.Задорнов): на іншому сайті з’явилося повідомлення “Військкомати на виїзді з міста. Перевіряють усіх, навіть пасажирів автобусів… Хтось казав, що чоловіків силою заштовхують в поліцейські авто, хтось — що всім масово вручають повістки. Представники військкомату пояснюють, що зупиняють усі автомобілі, у яких є чоловіки. Їхнє завдання — перевірити документи і встановити особу. Якщо виникають питання – таки вручають повістки… Тернополяни зізнаються, інформація про такі перевірки їх налякала”.

Доволі делікатна, болюча і не для всіх зручна тема: на патріотичному, ладному всім поділитися з фронтом Тернопіллі, виявляється, доводиться вдаватися до, скажімо так, непопулярних заходів мобілізації військовозобов’язаних. Найперша думка: можливо, офіціозною пропагандою був дещо… перебільшений рівень цього патріотизму? І що коли на обрії замиготить більш-менш реальна загроза власному життю, в людей спрацьовує, передусім, інстинкт самозбереження – доволі потужна, слід сказати, річ. Держава, звісно, переконує, що через нього треба переступити. Он колишній горова облради Олексій Кайда – нині молодший лейтенант артилерійської бригади ЗСУ – у публікації газети “Свобода” (за 1 лютого) радить нашим чоловікам не чекати, поки їх впіймають на вулиці й повезуть у воєнкомат, а самим іти туди. Судячи із згаданих на початку повідомлень, охочих скористатися цією порадою наразі бракує, отож владі доводиться “допомагати” чоловікам зробити правильний вибір. І якщо вона вдається саме до таких методів “переконання”, то, вочевидь, не вбачає в даний конкретний час можливості застосувати якісь інші – такі, що краще узгоджувалися б із проголошуваними з високих трибун намірами приєднатися до справжньої європейської цивілізації. Можливо, не дуже добре прислужилися державним інтересам порівняно нещодавні заяви міністра оборони Олексія Резнікова стосовно того, що ЗСУ укомплектовані достатньою мірою і найбільше, чого потребують – це західного озброєння? Це, погодьтеся, могло в значної частини військовозобов’язаних викликати думку про мобілізацію як про досить віддалену й непевну можливість. А тут на тобі – зупинка на вулиці та вручення повістки. Отож не дуже дивно, що чимало хто з чоловіків гарячково взялися шукати виходу з ситуації у вигляді втечі за кордон. Є попит – не забариться й пропозиція. У нашій патріотичній провінції мер славного історичного містечка у спілці з метким підприємцем організували незаконний виїзд за кордон кількох сотень військовозобов’язаних чоловіків. Можна припустити, не за “Щиро дякую!” І, не виключено, обоє так само щиро переконані, що робили для своїх “клієнтів” і їхніх родин добру справу. Деякі з цих справ оформлюються у кримінальні. Оголошено підозру підприємцю-перевізнику, який отримав 230 тис. грн. за перевезення військовозобов’язаних чоловіків за кордон. Будуть судити тернополянина, котрий отримав 1000 доларів США за вплив на прийняття рішення про непридатність до військової служби.

У зв’язку з цим виникає й інше питання: чи всі українці мають можливість удостоїтися такої уваги, як зупинка на вулиці чи в транспортному засобі та вручення омріяної повістки? Питання актуальне для багатьох, судячи з коментарів у соцмережах. Наведу деякі з них, що набрали значну кількість схвалень – знову ж таки, з максимальним збереженням стилю оригіналу:
“А Буковель і нічні клуби слабо? Там гарно гуляють – от гарно і візьміть”.
“Бідоту відловлюють, щоб самим задницю зберегти. З відловленого вояка нікудишній. Мотивацію не пришиєш”.
“Якби була голова на плечах, то вкладалося б кошти в агітацію, а не силою заганяли. Багато там такі “вояки” навоюють? Розбіжаться при першій же атаці москалів, оголивши фланг і підставивши інших хлопців”.
“Так, захищати нашу землю треба але чому ідуть тільки бідні люди в яких нема грошей відкупитися. Чому ви не їдете роздавити повістки в Буковель ? Кишка тонка?”.
“Спочатку покажіть патріотичність ви, чиновники із своєю бандою злодіїв які осіли у всіх владних кабінетах, а ми підемо без повісток і цей цирк не потрібно робити та рахувати простий нарід за овець”.

Такий ось “Глас народу” (я не навів найгостріших коментарів, у яких “незлим і тихим” згадуються конкретні прізвища функціонерів). І відмахнутися від нього – означає уподібнитися страусу, який старанно ховає голову в пісок. Цієї теми вже довелося торкатися в попередніх публікаціях і досі не можу відмовитися від думки, що наше споконвічне неписане правило наявності “рівніших серед рівних” тут теж продовжує проявляти себе в усій своїй красі. Справді цікаво, чи по елітних фітнес-клубах і розважальних закладах “шерстять” так само активно, як на вулицях? І як діє на маси військовозобов’язаних самовпевнено-нахабна фізіономія нардепа Тищенка, який, виявляється, вирушив у тривалу поїздку в курортний Таїланд для “налагодження відносин”? І розкішне (попри війну) життя тисяч і тисяч йому подібних на різних рівнях? Начебто все мало б бути гранично зрозуміло: війна з жорстокими окупантами вимагає повної мобілізації сил всього народу, його єдності та згуртованості. Але… відразу починає свою роботу хробак сумніву: а коли в своїй історії цей народ був по-справжньому єдиним? А чи можлива така єдність в країні, де маленькі діти заробляють кошти для фронту, а високопоставлені мерзотники безкарно розкрадають мільйони? Питання можна поставити й по-іншому: що зробила владна еліта для об’єднання отого народу? Може, подала власний позитивний приклад?
Ага…