Світ

Останній генсек

Ця новина в останній день літа стала однією з головних: на 92-ому році життя помер останній генсек цк кпрс Михаїл Горбачов. У новітній історії відшукається небагато топ-політиків, які викликали б такі діаметрально протилежні оцінки, як він. Ті, хто тужать за СРСР, не можуть пробачити йому розвалу “великой страны”. Водночас багато людей вдячні йому саме за це, а відомий публіцист і громадський діяч Ярослав Демидась свого часу висловив думку, що Україна колись таки поставить йому пам’ятник (цікаво, чи потрапив би він під декомунізацію і десовєтізацію?). Його знамениті “процесс пошел”, “нАчать” (з наголосом на першому складі), “надо глубже, шире” досхочу обігрувалися сатириками на естраді, а зйомки з внучкою в рекламі піци, коли ще свіжими були спогади про генсека на трибуні мавзолею, видавалися якимось сюрреалізмом. Він обережно критикував політику В.Путіна, наголошуючи на згубності одноосібної влади, проте й не раз схвалював його зовнішньополітичний курс. “Дякуємо за шанс, який він нам дав”, – можна прочитати в соцмережах. І зовсім поряд – “Дякуємо за зубожіння, прихватизацію, рекет, війни та інші дикі речі”. Вочевидь, останній генсек не дочекається одностайно добрих слів, навіть відійшовши засвіти…

Друга “Залізна леді”

Вважається, що одним з топ-політиків, котрий добряче доклався до руйнування СРСР, була прем’єр-міністр Великобританії у 80-х роках Маргарет Тетчер. У 1987 р., пригадується, “Залізна леді” приїжджала з візитом у Москву і добряче познущалася з цілої зграї радянських політичних журналістів, загнавши їх у кут своїми жорсткими, прямими судженнями і дуже незручними запитаннями. Не зупинялася вона і перед жорсткими кроками й у внутрішній та зовнішній політиці. А тепер ось  міністерка закордонних справ Великобританії Ліз Трасс заявила, що в разі обрання на посаду глави британського уряду буде готова застосувати ядерну зброю, навіть якщо це означатиме “глобальне знищення”. Під час дебатів її запитали про можливість застосування такої зброї. Вона відповіла: “Я вважаю, що це важливий обов’язок прем’єр-міністра, і я готова це зробити”. “Глобальне знищення” – це звучить дуже серйозно. Попри це,  українці, напевно, не заперечували б, щоб у цей непростий для нас час до влади у країні, яка є одним з наших найнадійніших союзників, прийшла друга “Залізна леді”.

Горить під… сідницями

Не зовсім відомо (передусім, напевно, багатьом росіянам), за що вони боролись, але все більш очевидним стає, на що напоролись. У Москві загорілося авто заступника начальника 8-го управління Генштабу ЗС РФ Євгена Секретарьова. Цей підрозділ відповідає за військову цензуру в російських ЗМІ. Автівка Секретарьова стояла у дворі будинку на Ленінградському шосе і там спалахнула. Найбільше постраждала задня частина авто – багажник повністю вигорів. Так що можна сказати, що в даному випадку не зовсім справджується відоме “У них земля горить під ногами” – у московського пана заступника начальника цілком могла загорітися… сідниця. Як повідомляється, російські силовики затримали жінку, яка нібито підпалила авто. Вона заявила, що виступає проти так званої  “спеціальної військової операції” і через це облила бензином багажник автомобіля та підпалила. Ще повідомляється, що 65-річна затримана перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері. Хоча дуже важко визначити, хто більше потребує уваги психіатрів: підпалювачка, чи ті, проти кого вона спрямувала свій гнів…

Україна

Сильний лідер чи демократія?

Бувають періоди в житті країни, коли гратися (саме гратися) в демократію стає небезпечно. Згідно з результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, понад половина українців вважають, що державі під час війни більше потрібен сильний лідер, а не демократична система управління. За отого самого сильного з твердою рукою висловилися 58% опитаних, в той час як демократичну систему підтримали лише 14%. Ще більша одностайність спостерігається  в питанні, яке в мирний час здатне було викликати збурення в в середовищі так званої еліти суспільства: 79% опитаних вважають  виправданим втручання Президента у діяльність парламенту та уряду задля посилення оборони. Водночас в тому,  що розподіл повноважень важливо зберігати навіть під час війни, переконані лише 16%. 52% заявили, що доцільність виборів після завершення воєнного стану менш пріоритетна – тоді найперше потрібно буде зосередитися на інших питаннях. Водночас 40% вважають, що дуже важливо вчасно провести вільні та чесні вибори. Для обох варіантів потрібне закінчення війни, причому нашою перемогою – в протилежному випадку (про який не хочеться й думати) про таку річ, як вільні вибори, доведеться забути надовго…

Тривала війна

Нині нерідко можна почути і почитати прогнози щодо можливих термінів війни з Росією: до кінця року, до наступної весни, до президентських виборів у США (2024)…  Водночас Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олексій Данілов вважає, що Путін  не має наміру зупиняться в своїх загарбницьких діях і готує ВПК Росії до тривалої війни.  “Сподіватися, що він зупиниться і не спробує довести задумане ним  до кінця, – самообман… Ми знаємо,  в якому режимі сьогодні працює їхній військово-промисловий комплекс, знаємо кількість танків і ракет, якими вони оснащені. Наші війська виконують потужне завдання зі знищення ворога. Чи можна це зробити швидко? На жаль, ні, тому що Росія – велика колоніальна країна. Хоча вона й  називається федеративною державою, але насправді там – колонізовані нації. Росія знищує їхню культуру, мову та традиції і тепер хоче використати їх групами у цій війні. Перемогти цю колоніальну імперію буде непростим завданням. Але ми усвідомлюємо, що сьогодні боремося не лише за себе, а й за Європу”, –  сказав  глава РНБО.

Тернопілля

Що можна почути у “файному місті”

Минулого тижня “файне” (от прилипло!) місто відзначило свою чергову річницю. Зі зрозумілих причин, відзначило без зайвого розмаху,  шуму, зокрема, ревіння моторів на ставі на традиційних змаганнях. Відсутність останніх, ризикну припустити, могла й не дуже засмутити мешканців навколишніх будинків – вдалося, як мінімум, зекономити на заспокійливих засобах. От на чому не варто заощаджувати – то це на висловлюванні любові до рідного міста, на що й не поскупився один з відомих місцевих порталів. За ним виходить, що оте саме “файне” місто і “ввібрало неповторний колорит Галичини”, і є “одним з небагатьох міст, де перехожі посміхаються один одному на вулиці”, і “тут можна почути на вулицях галицьку говірку”… Можливо в мене якийсь викривлений слух, але мені здається, що на отих самих вулицях можна здебільшого почути не галицьку говірку, а доволі голосні тюркські матюки. А щодо перехожих, які “посміхаються один одному на вулиці”… може, вони мають якийсь стосунок до повідомлення про те, що “на Тернопільщині припинили діяльність злочинної організації, учасники якої збували наркотичні засоби й психотропи”? Причому, через телеграм-канали та віртуальні магазини і в особливо великих розмірах, одразу на декілька сусідніх областей. Можливо, в даному випадку маємо своєрідне завершене коло – ті, з легкої руки яких до Тернополя приклеїлося оте, на мій погляд дурнувате “файне місто”, теж, доводилося чути, знали про наркотики не лише з чуток і міліцейських зведень…