Чого реально чекати після оголошення в країні нової хвилі мобілізації? Вигуків «На Москву!», «Геть Росію!» у дусі гашеківського бравого солдата Швейка? Струнких черг до військкоматів свідомих і рішучих військовозобов’язаних, яким Верховна Рада збільшила граничний вік перебування у запасі? Навряд.
Звичайно, знайдуться такі, які добровільно, з почуття патріотичного обов’язку, зголосяться стати у стрій; не виключено, відшукаються й фаталісти, котрі отримують «кайф» від відчуття ризику та небезпеки, що в даному випадку співпадає з інтересами держави. Але чомусь думається, що завдання залучених до мобілізації органів переважно полягатиме в тому, щоб банально полювати на тих, хто потрапить у їхнє поле зору, вручати їм повістки і лякати санкціями за можливе ухиляння. Зробити це в умовах масового виїзду на заробітки і літніх відпусток буде не так просто. Можна лише уявити, який простір для суб’єктивних рішень і пов’язаних з ними зловживань відкривається перед відповідальними службовими особами. У пояснювальній записці Верховної Ради до законопроекту, зокрема, зазначається, що він «забезпечить рівні можливості різним категоріям громадян щодо виконання військового обов’язку в запасі». Читаєш ці рядки – і сльоза замилування навертається на очі. Ну справді, орда чиновників, що носять один за одним папірці; «круті» ділки, бандюки з посвідченнями сек’юріті сумнівних фірм, «золоті хлопчики» столичного і провінційного бомонду, усіляка маргінальна шпана та й усі ті, хто правдами і неправдами роками «косить» від армії, виявляється, тільки й мріяли про той щасливий день, коли рідна держава візьме та й «забезпечить рівні можливості різним категоріям громадян щодо виконання військового обов’язку в запасі». Тепер, чого доброго, слід чекати, що наряди міліції, підсилені військовими, почнуть робити рейди нічними клубами та іншими злачними місцями нашого «демократичного» сьогодення, щоб виловлювати потенційних «ухилянтів». А також рішуче й без стуку входитимуть в усі установи й офіси, щоб вручити їхнім мешканцям повістки. Не зважаючи при цьому на ранг, виголений череп чи форму підборіддя господаря.
Саме тепер приспіла пора ущипнути себе за ніс, заплющити очі й потрусити головою. Ми в Україні, а не у Швейцарії. Раніше, коли доводилося бачити наших «захисників» у обвислих одностроях і з шиями, як у курчат, мимоволі виникало запитання: кого вони захищають? І від кого? Своїх ровесників, які благополучно уникнули «почесного обов’язку» і роз’їжджають на «тачках» з «тьолками»? Так ті при потребі прекрасно порозуміються із закордонними «колегами» на своїх «стрілках», а якщо вже дійде справа до «розборок», то їм зовсім не потрібен буде захист отих, з курчачими шиями. І що це за «почесний обов’язок», коли служити до війська йшли майже виключно ті, хто не зміг ухилитися, втекти, відкупитися? Припускаю, що й тепер під граблі мобілізації потраплять ті, хто… має потрапити. І їхні матері й жінки знову перекриватимуть дороги й лягатимуть під колеса вантажівок навіть під загрозою кримінальної відповідальності. А ті, для кого «життя продовжується», презирливо сміятимуться з «лохів» – у нас не лише правосуддя, блага й привілеї розподіляються вибірково, а й тягар «гібридної» війни.
Ігор Дуда
Читайте на цю тему:
Loading ...