Дрогобицьку дитячо-юнацьку спортивну школу названо іменем Івана Боберського. Відповідне рішення ухвалене Дрогобицькою міськрадою. Чи є він родичем нинішнього заступника голови Тернопільської облради достеменно невідомо.
2013 рік був проголошений Львівською обласною радою Роком Івана Боберського на його малій батьківщині.
Нещодавно минуло 140 років від дня народження педагога, фундатора, теоретика і практика української фізичної культури, організатора сокільсько-січового руху, автора підручників з фізичного виховання молоді, уродженця Дрогобиччини, професора Івана Боберського.
На сьогодні в освітянській ДЮСШ імені Івана Боберського у спортивних секціях з баскетболу, легкої атлетики, плавання, футболу, настільного тенісу, спортивної акробатики та шахів займаються майже 800 юних дрогобичан, з якими працюють 32 тренери.
На початку травня у Львові на честь 140-річчя від дня народження Івана Боберського відбулися триденні змагання серед ветеранів велоспорту.
Довідка.
Іван Боберський народився 23 серпня 1873 року на Дрогобиччині, в селі Доброгостові у багатодітній священицькій родині. Після закінчення у 1891 році Самбірської гімназії він шість років студіював німецьку філологію в університетах Львова та Граца. Саме в Граці як активний член тамтешнього українського студентського товариства “Русь” захопився ідеєю фізичного виховання молодого покоління.
У 1901 року повертається до Львова, де отримує посаду викладача німецької мови та класичної філології в українській Академічній гімназії. Одночасно викладає фізичне виховання в жіночій гімназії сестер василіянок. У 1903 року Іван Боберський організовує перший спортивний гурток, який згодом переріс у спортивне товариство “Україна”.
Ставши лідером українського сокільського руху, який на зламі ХІХ-ХХ ст. набрав широкого розмаху в Галичині, І. Боберський в серпні 1908 р. очолив Львівський “Сокіл-Батько” – головну структуру цієї масової спортивно-гімнастичної організації.
З-під пера Боберського вперше українською мовою з’являються книжки з описами дитячих рухливих забав, посібники для занять футболом, хокеєм, тенісом, а також підручники для підготовки фахівців з фізичного виховання. З ініціативи Боберського почали виходити перші в Україні спеціалізовані спортивні газети: з 1907 р. “Сокільські Вісти”, а в 1910-1914 рр. він редагує “Вісти з Запорожа” – часопис спортивних і пожежних товариств.
З вибухом Першої світової війни, коли тисячі “соколів”, “січовиків”, “пластунів” масово влилися в легіон Українських Січових Стрільців, Іван Боберський обирається членом Боєвої управи УСС і виконує функції скарбника легіону УСС та шефа відділу військової преси.
З початком військово-політичних подій листопаду 1918 року Іван Боберський працює в Секретаріаті військових справ уряду Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) під керівництвом Євгена Петрушевича. 1919 року перебуває у Кам’янці-Подільському, звідки виїжджає до США для організації допомоги стрілецькому війську. У травні 1924 р., коли представництво ЗУНР перестало діяти, Боберський став активно допомагати адаптуватися новій хвилі української еміграції, залучаючи новоприбулих до суспільно-громадського українського життя.
У квітні 1932 року Боберський переїздить ближче до рідного краю і поселяється у словенському місті Тржич, звідки походила його дружина. Він швидко відновлює зв’язки з Галичиною. Чималу активність проявляє Іван Боберський у міжнародному олімпійському русі 1930-их років, прагнучи бачити українських спортсменів на Олімпійських іграх. 1936-го надіслав низку репортажів для “Сокільських Вістей” та “Діла” з Олімпійських ігор в Німеччині.
На схилі віку Боберський працював над спогадами та впорядковував свій багатий архів, сподіваючись передати його в Україну. В жовтні 1947 р. натруджене серце Великого Українця, Батька української фізичної культури перестало битися. Поховали його у місті Тржичі.
За інформацією zaxid.net
Loading ...