Чим може здивувати Болгарія після Хорватії? Чи можливо, що ще відносно недавно (в історичному вимірі) щиро радянська країна може запропонувати іноземному туристові щось таке, що давало б їй перевагу перед, здавалося б, більш західною частиною екс-Югославії?
Не інтригуватиму далі й одразу ж відповім: Болгарія приваблює наших співвітчизників передусім своєю кухнею. Не морем – у Хорватії воно чистіше й спокійніше. Не супермаркетами й цінами в них – в деяких для збирання води, що капала зі стелі, підставляють допотопні відра. А от кухня болгарських ресторанів варта, мабуть, додаткового спеціального дослідження. Додам: на мій, доволі невибагливий смак. Хоча привела мене сюди другий рік поспіль не гастрономічна туга – просто несподівано з’явилася нагода знову скористатися болгарським “Добре дошли” (“Ласкаво просимо”). Надмірне потурання власним примхам у тяжкий для країни час? Заспокоюю себе думкою, що дехто потурає їм значно активніше. Причому – в місцях куди більш екзотичних, ніж Балкани. І – з патріотичною словесною тріскотнею, гордовито випнутими грудьми і виразом несправедливо звинуваченої доброчесності на обличчі.
Спершу думав, що нічого нового в порівнянні з тим, що побачив рік тому, для себе не відкрию – той же самий Слънчев Бряг (Сонячний Берег), знайома з минулого року місцевість, море, яке може гостинно зустріти доволі пекучими медузами, або ж схожими на зарослі низькорослих кущів водоростями… Все ж, деякі нові враження додалися. Найперше – коли виникла потреба помити руки в доволі ошатному туалеті ресторану, для чого довелося спробувати повернути ручку крана умивальника. Отут на мене чекав surprize, чи, по-тутешньому, изненада…
Умивальник
![](https://zz.te.ua/wp-content/uploads/2023/09/umyval-n.-768x1024.jpg)
Крутнув ручку вгору і вниз, але з крана нічого не текло. Повторив дію – з тим же результатом. Не гаючи часу, вийшов у хол і чистою англійською (в оксфордському варіанті) сповістив клерка, що сидів за віконцем Reception, що води в туалеті немає. Молодий хлопчина мав усі підстави подивитися на мене як на неадеквата чи пришельця з кам’яного віку, однак пішов зі мною в приміщення з буквами WC на дверях і терпляче показав, що ручку крана слід не повертати вгору-вниз, а відвести вбік. Водичка одразу ж потекла. Мені стало ніяково за своє невігластво, про що я й сказав юному клерку, та він лише з розумінням ледь махнув рукою – напевно, вже стикався з подібним…
“Пердета” і “кака”
Умивальником болгарські загадки не обмежуються – тут можна зробити для себе й чимало філологічних відкриттів. Коли, приміром, побачите написане великими буквами “Пердета” на вітрині магазину, то не ламайте голову й не вигадуйте різні сороміцькі варіанти – йдеться всього лише про фіранки чи штори. А не менш підозріле для нашого вуха “кака” болгарською означає… старша сестра. Отож, якщо маєте зі своєю старшою сестрою якісь (борони боже) непорозуміння – сміливо їдьте разом з нею до Болгарії й називайте її там отою “какою” привселюдно скільки душі завгодно – у місцевих мешканців не виникне підозри щодо вашої адекватності…
Легальний кастет
![](https://zz.te.ua/wp-content/uploads/2023/09/kast..jpg)
Під час вечірньої прогулянки вулицею, що тягнеться вздовж берега моря, наслухаєшся, здається, всіх європейських мов. І надивишся теж багато на що. Мені, приміром, попалася дорогою ятка, власник якої торгував сувенірними кастетами. Коли приміряв один з них – майстерно, сказати б, художньо виготовлений,- то відзначив, що він цілком може бути використаний як зброя: вріжеш комусь по фізіономії (чи отримаєш від когось) – мало зовсім не здасться. І що в Україні за такий сувенір можна було б накликати на свою голову… принаймні трішки неприємностей – в залежності від можливостей їх “розрулити”. У відповідь на цю мою репліку торговець сувенірами “подвійного призначення” відповів на ламанім “общепонятном”, що у них це все – цілком законне.
– То, може, у вас і мафія легалізована?, – спробував пожартувати я, побачивши, як з іномарки неподалік вийшла група понурих і далеко не тендітної статури молодиків.
– А в нас один з колишніх прем’єрів відсидів 12 років, – повідомив з усмішкою власник ятки.
![](https://zz.te.ua/wp-content/uploads/2023/09/hotel--768x1024.jpg)
Повертаю йому кастет і, задля вдоволення інтересу до зброї, фотографуюся з середньовічним лицарем, що разом зі своїм “колегою” охороняють вхід до одного з готелів неподалік. Він прихильно (чи просто байдуже) ставиться до того, що я торкнувся рукояті його грізного меча – жодними ускладненнями для мене це не обернулося…
Lifeguards
Втім, у тому, що закон і правила тут таки діють, довелося пересвідчитися на пляжі під час невеличкого шторму. Там через кожні 100 метрів один від одного розташовані рятувальні пости, а рятувальники у жовтих футболках з написами Lifeguard і рятувальними буями з прив’язаними до них довгими шнурами уважно слідкують за тими, хто занадто, на їхній погляд, віддалиться у неспокійну погоду від берега, і свистками повертають порушника на безпечні відстань і глибину. Коли море трохи штормить, звуки цих свистків чути по всьому берегу. Як розповів мені один з отих Lifeguards, з яким випала нагода поспілкуватися під час, подібно до того, як правила дорожнього руху написані кров’ю, правила поведінки під час купання написані загубленими (нерідко – через власні легковажність і дурість) життями тих, хто ступив з берега у море, але вже не повернувся з нього…
Однак величеньке число рятувальників нездатне вберегти якусь занадто вразливу душу від видовища, яке може постати перед нею просто на березі…
Нудистський пляж
![](https://zz.te.ua/wp-content/uploads/2023/09/nudyst..jpg)
Коли вперше побачив це під час тривалої пробіжки берегом моря, то подумав, що від втоми середнього ступеню в мене почалися галюцинації: особина чоловічої статі солідного віку і з доволі драглистим тілом (у костюмі Адама це добре помітно всім охочим) спокійно і методично перебирала рукою свої геніталії. Не встиг я роззявити рота від подиву, як побачив, що цей екземпляр тут далеко не єдиний: неподалік теж далеко не юна дама, з тілесами вельми сумнівної якості (з точки зору пропозиції та попиту в першому-ліпшому дешевенькому борделі) гордо випнула своє стегно, а для підкреслення величності пози – ще й підборіддя. На цій невеличкій ділянці пляжу, куди вільно залітають не лише чайки і альбатроси, а й заходять індивіди, одягнені (що за відсталі й примітивні погляди!) у плавки чи купальники, можна побачити зразки плоті на різні смаки й уподобання – без будь-якого прояву дурнуватої сором’язливості з боку їхніх власників. Що з цього приводу каже Българска православна църква? А…хто її знає, що вона там каже – на самопочуття присутньої тут публіки це ніяк не впливає…
Дорога додому
![](https://zz.te.ua/wp-content/uploads/2023/09/avtobus.jpg)
Вона не така бадьора, як тиждень перед тим, коли їдеш на відпочинок. І налаштовує переважно на сумовито-філософські роздуми. Чому, приміром, на перших поверхах будівель Румунії рідко коли побачиш захисні решітки (хоча й трапляються)? Там бракує злодіїв- “форточників”? Чому в країні, яка в радянську пору була об’єктом жартів з переважанням слів “каруца” (віз, візок) і “мамалига” (значення зрозуміле), нині цілком пристойні дороги, й взагалі, виглядає вона доволі впорядкованою? А ще і в Румунії і в сусідній Болгарії в небі повагом пролітають пасажирські авіалайнери – уже трохи забута в нас картина. Крім цього, трохи відхилившись від головної теми розмови про потопельників, рятувальник на Сонячному Березі, скрушно повідомив, що в Болгарії й нині повно російських агентів, які влазять всюди, де лише можливо – не можуть, вочевидь, пробачити колишній “16-ій республіці СРСР” співчутливого ставлення до України і реальної допомоги їй озброєнням. “Але ми – в НАТО, а це для нас парасолька і гарантія”, – сказав він. Ми ж наразі не в НАТО, а боремося сам-на-сам з жорстоким і винятково підступним ворогом. Тому рідна Україна зустрічає сигналом повітряної тривоги. Втім, до нього вже звиклося – як звик на другий-третій день пробіжок на болгарському пляжі до не завжди естетичного видовища нудистів…