Світ

Дуда – президент. І це не сон

Дуда – президент. Таке мені, зізнаюся, ніколи не снилося й у найфантастичніших снах. Тим, хто кинеться крутити пальцем біля скроні й приписувати мені приступ mania grandiosa, нагадаю народну приказку: “Не один пес Бровко”. На радість понад 51,2% виборців, за найвищої в сучасній історії Польщі явки (68,2%) і, можливо, на заздрість і навіть на зубний скрегіт Петру Порошенку переможцем другого туру президентських виборів у цій країні став її теперішній очільник Анджей Дуда, який обійшов у перегонах мера Варшави і виразника ідей молодшого покоління Рафала Тшасковського. Мій “тезко”, окрім прихильності до якнайтіснішого союзу з США і висловлювань на користь санкцій щодо Росії, стоїть також на позиціях консервативної моралі, зокрема щодо абортів і гей-шлюбів. Ідеологія ЛГБТ, на його думку, небезпечніша за комуністичну. При цьому А.Дуда також виступає за достойну соціальну допомогу незабезпеченим сім’ям.

Диктатор задоволений, кухар – живий

Бути диктатором – нелегка місія. Щоб належно її виконувати, доводиться дотримуватися настанов дієтологів. Хоча, судячи з вигляду правителя КНДР Ким Чен Ина, він навряд чи відмовляє собі в своїх кулінарних уподобаннях. Його шеф-кухарі нишпорять світом у пошуках улюблених делікатесів “Блискучого товариша”: іранської ікри, тайських манго, японських рисових тістечок з полином, живих омарів. Команда спеціально навчених жінок уважно обдивляється кожне рисове зернятко, що має попасти на стіл керівника партії, армії та народу (вони повинні бути однакового розміру, кольору і форми). Є у Ким Чен Ина і персональний спеціаліст з риби фугу – складного в приготуванні японського делікатесу, неправильне оброблення якого може призвести до смерті того, хто його  з’їсть. Вождю подобається, коли риба настільки свіжа, що ще тріпотить в роті. Судячи з того, що товариш Ким зазвичай виглядає усміхненим, японську екзотику для нього готують правильно. А отже, його кухар ще живий…

Україна

Територія війни. Надовго

Віце-прем’єр-міністр – міністр з питань тимчасово окупованих територій Олексій Резніков  висловив думку, що на окупованих територіях Донбасу живуть люди, які “ненавидять Україну і хочуть жити в Радянському Союзі”. “Безпечна реінтеграція займе мінімум років 25.  Ціле покоління повинно змінитися перш ніж  ми зможемо сказати, що відновлений контроль на тих територіях з боку української влади призведе також до подолання руйнування того розбрату в головах, який там є… Це надовго в будь-якому варіанті, і ми повинні до цього готуватися”, — зазначив він. О.Резніков наголосив на важливості саме безпечної реінтеграції. “Навіть якщо ми завтра проведемо вибори на тих територіях, а це означає, що вони будуть вільними від окупаційних військ,  там не буде незаконних збройних формувань і будуть майоріти українські прапори — ця територія ще довго буде залишатися територією війни. Як з точки зору замінування, так і  ментальності людей”, – сказав О.Резніков.

Куди поділася зброя?

Як повідомило міноборони Естонії, ця невеличка прибалтійська країна передає для потреб українських військових 2400 пістолетів Макарова, які раніше були на озброєнні естонської армії. Як зазначено в прес-релізі міністерства, зроблено це на прохання України з метою посилення її обороноздатності. Естонія ще й виявилася вельми уважливим партнером: взяла на себе витрати на транспортування вантажу (близько 7 тис. євро). До Eesti питань, загалом, не виникає: Україна попросила – вона пішла назустріч. Натомість виникають запитання саме до неї, до неньки. По-перше: куди ж поділися наші арсенали цієї далеко не найсучаснішої зброї? Адже про вибухи і пожежі на складах стрілецької зброї (на відміну від періодичних феєрверків на складах вибухових речовин) чути ніби не доводилося. Можливо, вже успішно освоєні “братками” чи розпродані світ-заочі? По-друге: куди ж подівся наш розрекламований свого часу “Форт” різних модифікацій і потужності з його виробництва?

Безпека перемогла гроші

Епідемічні реалії такі, що подеколи між грішми і безпекою доводиться вибирати таки останню. Не секрет, що щорічне паломництво євреїв-хасидів в Умань, попри відомі санітарні незручності й справжній головний біль для правоохоронців, є суттєвим джерелом доходу для тамтешніх мешканців. Однак нещодавно міський голова Умані Олександр Цебрій заявив, що він – проти цьогорічного приїзду паломників до міста. “Уряд прогнозує другу хвилю коронавірусу на вересень. Я сумніваюся, що паломники, які виявили бажання відвідати наше місто, будуть мати довідки про відсутність COVID-19. І не впевнений, що вони пройдуть 14-денну обсервацію і будуть дотримуватися всіх вимог адаптивного карантину. Хто візьме на себе відповідальність за здоров’я і життя уманчан?”,  – пояснив він свою позицію. Разом з тим, міський голова додав, що хоче почути думку жителів міста з цього приводу. Загалом, непогана й не найтиповіша риса для мерів…

Тернопілля

Коноплі для… голубів

Таке буває в житті: очікуєш від людини одного, а вона раптом розкривається із зовсім несподіваного боку. Так сталося і з правоохоронцями, які завітали до мешканця Тернополя в пошуках зловмисника, причетного до згвалтування а також викрадення і підпалу автомобіля. Вони були, мабуть, приємно вражені, попутно виявивши на даху багатоповерхівки культурні насадження, вельми схожі на коноплю, а в самому помешканні – щось дуже подібне на зовсім не іграшковий пістолет. Господареві залишається, мабуть, втішатися тим, що в нас більш суворе покарання, здається, поглинає більш м’яке. Цікаво, яке пояснення отакої пристрасті до городництва знайде він? Он мешканець сіл одного з районів, у якого поліція виявила посіви маку і тої ж коноплі, пояснив, що вирощував усе це для своїх голубів. Люблять, напевно, пернаті “покайфувати”… А ще не без гордощів повідомлялося, що в “файному” місті облаштовують зупинки зі скляними стінами і дахом. Чомусь подумалося: це ж просто знахідка для місцевих вандалів. Досі не чути було, щоб когось із них затримали – на відміну від любителів “садівництва” і “городництва”.

Ігор Дуда