Та будь-яка, скаже хтось, головне – любити свою справу і віддаватися їй сповна. Тоді не так важливо, ким ти є: візажистом чи асенізатором, програмістом чи проктологом, менеджером чи сміттярем.

І все ж є професії, на які в суспільстві існує великий попит і які, відповідно, оцінюються значними грошовими виплатами. Причому деякі з них, виявляється, дають можливість безбідно жити навіть тим, хто, здавалося б, повністю “завалив” доручену справу. Одна з таких – професія футбольного тренера. Вона має ряд безсумнівних переваг: ти постійно “на виду” в публіки, усміхнеться доля – купаєшся в променях слави. З іншого боку, тренерська лава під тобою  нерідко нагадує розжарену пательню, а коли потрапиш у смугу невдач, то журналісти і вболівальники не дуже добирають слів, щоб висловити свою думку про тебе.

Улюбленцеві футбольної долі Андрієві Шевченку, можна сказати, пощастило й тут. Після не дуже гарної та зрозумілої історії розлучення зі збірною України (5-річна робота в ній отримала різні, часто діаметрально протилежні оцінки)  колишній зірковий гравець “Мілана” був не проти того, щоб очолити rossoneri, однак міланський клуб не забажав задля цього вказувати на двері загалом успішному Стефано Піолі.  Отож довелося прийняти пропозицію значно скромнішої “Дженоа”. Роботу в ній українського allenatore можна охарактеризувати одним містким словом – провал. У нього є й вагомі об’єктивні причини, але факт залишається фактом: рятівником клубу з Генуї, попри чимало оптимістичних прогнозів, що супроводжували його прихід, Шевченко стати не зміг.

Найцікавіше (з точки зору запитання, винесеного в заголовок) почалося після його відставки. Майже одразу з різних джерел з’явилися повідомлення, що Українець невдовзі очолить збірну Польщі. Це вже скидалося на анекдотичні історії з радянських часів: завалив роботу в одному місці – йди на підвищення і покажи себе ще краще на іншому. Це, врешті-решт, виявилося мильною бульбашкою, а от  за дострокове розривання угоди з “Дженоа” Шевченку та його італійським помічникам належало отримати, ні багато ні мало, 20 млн. євро. У когось в Україні могли б полізти очі на лоба, але у професійному європейському футболі вищого рівня – свої “понятія” і свої розцінки. Однак, як повідомив журналіст каналів “Футбол” Ігор Бурбас, Андрій Шевченко залишився на контракті з “Дженоа” та не отримав компенсації за розірвання договору. Якщо це правдива інформація, Шевченко продовжить щомісяця отримувати зарплату до завершення свого контракту в середині 2024 року і водночас  має повне право вести переговори та підписувати угоди з іншими клубами.

То, може, варто задуматися тим, хто мріє стати IT-шником чи обрати ще якусь затребувану нині професію: а чи не варто вивчитися на футбольного  тренера? Адже з досвіду А.Шевченка виходить, що майже казкові гроші можна отримувати, незважаючи на однозначно провальні результати роботи…