Тернопілля, на наше з вами щастя (будемо відверті) принаймні наразі є українським тилом. Війна, звісно, нагадує про себе – регулярними скорботними сповіщеннями про загиблих, місцем поховання полеглих героїв, територія якого, на жаль, постійно збільшується; періодичними і доволі сумнівними з юридичної точки зору (теж будемо щирі й відверті перед собою) кампаніями-облавами співробітників ТЦК на тих, які не палають бажанням змінити цивільний одяг на армійський піксель. А зараз, у зимову пору – ще й очікуваннями можливих блек-аутів і купи пов’язаних з ними проблем. Однак ми не зазнаємо того, що дуже часто відчувають нині Харків, Запоріжжя, Одеса, Херсон, інші міста на півдні й сході. Доводилося чути думку, що це є ознакою спроможності ЗСУ ефективно протистояти рашистським варварам у їхніх намірах перетворити всю Україну на згарище і руїни, які димлять. З головною і єдиною метою – щоб з отим димом пішло в небо й усе власне українське. Їм це не вдається (хочеться сподіватися, що і не вдасться), однак у наших людей, поряд з відчуттям певної безпеки, спостерігається й очевидна легковажність… ну, хоча б у ставленні до тих же повітряних тривог. Вони, як не раз доводилося бачити, зовсім їх не тривожать і навіть не хвилюють. А нещодавно в очікуванні різдвяно-новорічних свят було прийнято рішення встановити в центрі міста традиційну ялинку. Зроблено це буде, як зазначив міський голова (і, як можна зрозуміти , всупереч його власній думці), на прохання дітей загиблих військових, яким “дуже потрібне різдвяне диво”. Напевно, охочих споглядати оте диво на центральному майдані може збиратися немало, а це…. а це нині пов’язане не лише з необережністю з піротехнікою (яка, не виключено, бабахкатиме попри заборону) а й із зовсім небажаним лихим дивом, що потенційно може блискавично прилетіти звідкілясь з неба. Можливо, ті, хто приймав рішення про встановлення ялинки в центрі, мають непохитну віру в непробивність нашої ППО? Вельми патріотична й похвальна риса, хоча не раз уже говорилося, що зовсім невразливої протиповітряної оборони просто не існує. Чи, може (що дуже малоймовірно), наші очільники знають, що може забрести (встрілити, вдарити) в голову тим, хто планує запуски російських ракет і дронів по цілях в Україні? І вона “на всі сто” впевнені, що центр Тернополя у наступні святкові дні не удостоїться їхньої злочинної уваги? Але ж не так давно організатори виставки дронів у Чернігові теж, мабуть, сподівалися на власну безпеку. Адже під час війни з абсолютно аморальним противником це набуває характеру невблаганної аксіоми: масові зібрання перебувають в діапазоні від “вкрай небажаних” до “категорично заборонених”.

“Дітям дуже потрібно різдвяне диво” – цей довід вважається цілком переконливим для встановлення ялинки в центрі міста і водночас – невідпорним аргументом проти можливих планів російських операторів “калибров”, “искандеров”, величезної, як доводилося чути, кількості шахедів” вкупі з пілотами “Миг” та “Су”?