Напевно, всіх цікавить, як зміниться хід війни, коли на пихаті (підступні, брехливі, похмільні) голови московитів почне щедро падати з неба увесь асортимент ракетного озброєння, що його здатен нести F-16.

Тобто, коли цей введений у дію ще 45 років тому, але жаданий нами нині винищувач з’явиться в українському небі – на лихо росіянам. І сприймається він нині ледь не як головна запорука нашої перемоги. “Коли в нас будуть F-16, ми виграємо цю війну”, – вважає речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

До отого “виграємо війну” зараз ще ой як неблизько. Зокрема, й тому, що наші союзники й партнери відчутно, як на наш погляд, зволікають з поставками нам необхідного озброєння. І стосується це не лише F-16, хоча темою даної публікації є саме вони.

Про те, як вони (точніше, їхня відсутність) позначається нині на полу бою, розповів громадський активіст і військовий аналітик Євген Дикий. Цей чоловік з густою бородою, загалом, випромінює щирий український гумор і життєрадісність, але розповідь його на особливі веселощі не налаштовувала: “Перед нами фронт завдовжки півтори тисячі кілометрів, сотні квадратних кілометрів щільних мінних полів та ешелонована оборона з трьох ліній укріплень. Це – та реальність, в якій розпочався і наразі відбувається наш контрнаступ. Реальність, в якій жодна із армій наших союзників ніколи не наступала, навіть не пробувала нічого подібного. В їхній теорії це неможливо. Ми економимо кожний снаряд, ворог витрачає їх в рази більше… Ворог контролює небо, перевага у авіації над нашою у понад десять разів. Ми діємо взводами, максимум – ротами, використовуємо партизанську тактику й не можемо дозволити собі застосувати батальйонні тактичні групи – знову ж таки, через велику перевагу противника в повітрі…“.

Щиро кажучи, не дуже освіченій у премудрощах військової тактики людині важкувато зрозуміти, як за таких обставин можна розраховувати на корінний перелом у ході війни. Водночас, як не дивно, дехто з високопоставлених військових діячів на Заході висловлює думку (хочеться сподіватися, не через скнарість, тяганину з поставками і прагнення не загострювати відносини з Росією), що Україна може перемогти в контрнаступі й без винищувачів F-16, а їхня наявність не мала б вирішального впливу на ситуацію на полі бою. “Українцям доведеться здійснювати контрнаступ без F-16. Але я вірю, що вони зможуть впоратися і без цих винищувачів”, – сказав, зокрема, Філіп Брідлав, генерал ВПС США у відставці і колишній командувач НАТО.

Mister Breedlove, як і згаданий вище Євген Дикий, часто випромінює життєрадісність і оптимізм. А, може, перед тим, як вимовити цю свою тираду, ще й пригубив Jack Daniels (подвійне, з льодом) і сказане ним є наслідком легенької (зовсім легесенької) інтоксикації. Інакше трохи важко зрозуміти, чому веселий і життєрадісний (на вигляд) українець наполегливо доводить, як важко воювати без хоча б паритету в повітрі, а не менш життєрадісний (на вигляд) американець (до того ж – далеко не останній гвинтик свого часу в структурі ВПС США) каже, що можна успішно дати собі раду і без винищувачів…