Для зав’язки сюжету доволі “бородатий” анекдот.  Розмова двох студентів консерваторії:

– Слухай, щось не складається нічого, – бідкається перший

– А ти спробуй твори свого викладача переписати для виконання задом наперед, – радить другий.

– Та вже пробував…, – скрушно бурмоче перший.

-І що?

– Та…виходять вальси Шуберта.

Від певного часу не дає довго нудьгувати в очікування інтригуючих новин  один з місцевих вишів – той, що дбайливо виховує майбутніх сіячів розумного, доброго і вічного. Той самий, якому невдовзі, доводилося чути, “світить” об’єднання з іншим місцевим осередком наукової думки – у стольному Києві вирішили, що забагато їх розвелося у таких містах, як Суми, Полтава, Тернопіль…

Спершу на ряді порталів, в тому числі й загальноукраїнських, з’явилися повідомлення про те, що очільник згаданого закладу при написанні докторської дисертації повів себе майже в стилі не дуже сумлінного учня школи, який полюбляє списати  контрольну роботу в більш старанної та працьовитої сусідки по парті. При цьому шановний науковець начебто належним чином оцінив і наукові пошуки своїх студентів: використав у своїй дисертації  уривки з їхніх  рефератів. Далі розголосу ця не надто приємна для головної дійової особи історія, здається, не пішла – це вам не дурнувата Німеччина, де міністр оборони може набратися нахабства подати у відставку через виявлений плагіат майже 20-річної давнини.

Натомість – цілком в дусі цивілізованої, емансипованої та суфражистської Європи, до якої прагнемо аж пихтимо – у згаданому науковому закладі спалахнув, небагато-немало, цілий сексистський скандал: увінчаний науковими лаврами професор із математичною категоричністю в рамках курсу “Педагогіка: підготовка молоді до сімейного життя” начебто доводив, що “жінки самі винні у зґвалтуванні”. І що чоловіки та жінки “часто по-різному розуміють згоду на секс”. Ну, і додав ще дещо такого, що вихованим з дитинства на галичанських християнських цінностях; по вінця наповненим усілякими чеснотами, які увібрали з материнським молоком, бабусиними оповідками, народними піснями (мабуть, досить, бо може знудити) студенткам зовсім не припало до смаку. Отож вони взяли – й “накапали” на шановного науковця. У соцмережах думки з цього приводу розділилися: одні вважають, що викладач не сказав нічого осудного і що надміру європеїзовані студентки просто вишукують блохи на чистій собаці. До того ж – висунув вельми зручний, сказати б, рятівний для багатьох чоловіків силогізм: “Той, хто вип’є – спить, той, хто спить – не грішить, той, хто не грішить – святий. Отже, той, хто п’є – святий”. Інші ж переконані, що “якщо така підготовка молоді до сімейного життя – то краще не треба”.

Наразі викладання курсу, який здійняв таку бурю, призупинили. “Самі підготуються” – це також із соцмереж. Можливо, й правильно – кожен (кожна) має отримати середньостатистичне число набитих гуль і зробити таку ж кількість дурниць. Скільки б не повторювали, що треба вчитися на чужих помилках, а  на своїх вчаться лише дурні…