Ексклюзивне інтерв’ю директора «Креатор-Буду» Ігоря Гуди

Пане Ігорю, Ви, безумовно, є авторитетною людиною у Тернополі і розмови навколо Вашого імені та підприємства, яким Ви керуєте, досить часті  у місцевих ЗМІ. Наша розмова буде дещо незвичного формату для наших читачів. Хочеться дізнатися більше про Ваш світогляд, Ваші погляди на життя, Ваші цінності, Вашу сім’ю.

Чи пам’ятаєте, ким Ви хотіли бути у дитинстві і про що мріяли у дитячі роки?

– Вже у сім років я розповідав усім, що працюю на роботі директором. Сьогодні я згадую про це з посмішкою, бо  тоді не уявляв ні чим, ні ким я хочу керувати, але однозначно хотів бути директором. В шкільні роки, мабуть, не було такого виду спорту, в якому б я себе не спробував – це  фехтування, плавання, боротьба, гімнастика і, нарешті, футбол. Все-таки, я хотів бути спортсменом. Ним я свого часу і став, професійно граючи у футбольній команді «Волинь».

У Вас важкий напружений графік. Як Ви зазвичай знімаєте втому після робочих буднів?

– За своєю суттю я активна людина. І ту моральну втому, яка  накопичується на роботі протягом тижня я знімаю активним відпочинком. Двічі на тиждень з друзями я граю футбол, отримую від цього задоволення, вихідні я проводжу з сім’єю. Взимку  обов’язково знаходимо час, щоб покататись в горах на лижах, влітку – рибалимо, відпочиваємо на полюванні з родиною Віталія Цимбалюка.

Пане Ігорю, у вас досить великий колектив. Таким колективом не просто керувати. Як ви обираєте працівників?

– Людей для свого колективу я обираю за трьома критеріями: професійність, відповідальність і чесність.

Чи важко Вам звільнити працівника, якщо він не справляється зі своїми обов’язками?

– Якщо працівник не справляється зі своїми посадовими  обов’язками,  я, безперечно, його звільню. Але, якщо ця людина має потенціал і бажання працювати, я намагаюсь знайти місце на підприємстві, де б вона могла комфортно себе почувати і одночасно приносити користь компанії. До прикладу, не всі люди, маючи хороші моральні та професійні дані, можуть бути організаторами, хтось із них хороший виконавець, і це вже завдання директора побачити особливість кожного працівника. Я переконався, що ця практика себе виправдовує, можливо саме тому у нас на «Креатор-Буді» сформований хороший і  професійний колектив.

– Яких людей Ви не пустите у своє оточення ?

– На жаль, ми не живемо в ідеальному суспільстві і в тій чи іншій  мірі мусимо спілкуватись з різними людьми. Інша справа, що розпізнати справжню суть людини не завжди просто. Нерозумні люди, люди з прихованими намірами, люди нещирі – це те оточення, яке для мене неприємне. Поважаю людей порядних, розумних, цікавих, тих, які у своєму житті чогось досягнули, тих, поруч з якими я розвиваюсь і росту сам.

Не секрет, що Ви досить часто буваєте за кордоном – це і ділові   поїздки, і відпочинок з сім’єю. Чи виникало коли-небудь у Вас бажання виїхати за кордон на постійне місце проживання?

– Ніколи не хотів жити у іншій державі, можливо, з патріотичної точки зору, можливо з інших міркувань. Почуваю себе тут комфортно, мені близький український менталітет. Я можу бути тут собою. У іншій державі мушу змінювати своє внутрішнє я. Те, що можна робити тут, –  не можна робити там, в першу чергу, у відносинах з людьми. В нас цікаві традиції, гостинні і привітні люди. Але, на жаль, у нас в державі немає грошей,  і це найбільша проблема. Дуже багато людей знаходяться на порозі бідності. А коли людина живе в злиднях і, лягаючи спати,  думає  за що купити шматок хліба і нагодувати дітей, вона нічого більше не помічає крім негативу і це суттєво впливає на загальний настрій нації. А рецепт тільки один –  підняття загального рівня життя людей. Якщо люди мають кошти, вони стають добрішими і по-іншому дивляться на речі.

Продовжуючи тему грошей, скажіть, що для Вас означають гроші і чи вважаєте Ви себе багатою людиною?

– Гроші – це інструмент для досягнення цілей і не більше. Гроші – це можливість. Можливість почувати себе комфортно, можливість відпочивати, можливість дати належну освіту своїм дітям, можливість реалізації себе в бізнесі, можливість допомагати іншим. Для мене гроші ніколи не були самоціллю. Вважаю, що гроші для людей розумних складають засіб, для дурнів – мету.  А ще існує така приказка – дай людині гроші і ти побачиш, хто вона є насправді. Це і є відповідь на ваше питання. А що стосується того, чи вважаю я себе багатим? Я достатньо забезпечена людина, а багатство моє – це мій досвід, моя сім’я, мій духовний світ, який я намагаюсь розвивати і вдосконалювати.

На роботі  ви успішний бізнесмен, у сім’ї –  батько. Як виховуєте своїх синів?

– У мене двоє синів –  Владиславу 10 років, Андрієві – 8. Старший син більш серйозний, зосереджений, молодший – творчий, любить танцювати, жартувати, знайде спільну мову з будь-ким. Щодо виховання, то у нас все дуже просто. Я виховую їх власним прикладом. Це природно, коли діти наслідують батька. Вони дивляться, як він веде себе по відношенню до дружини, до рідних, близьких людей.  Я намагаюсь  на власному прикладі прививати їм любов до спорту, вони уже ходять на бокс, на футбол. Вважаю, що спорт формує характер, особливо в юному віці, коли закладається основа майбутнього чоловіка,  лідера, батька. Хлопець повинен розуміти, що треба бути відповідальним, іноді переступити через себе, через «не можу», це гартує волю і чоловічу витримку.  Стосунки у сім’ї ми будуємо так, щоб діти жили у повазі і любові, бо коли діти виховуються саме у такій родині, вони виростають добрими і щирими. Намагаюсь сформувати у них  правильне відношення до грошей. Вони повинні знати що таке гроші і як з ними потрібно поводитись. До прикладу, старший син вже назбирав певну суму – з колядування, дня народження, відкладав  кишенькові гроші . У нього є мета. Він хоче купити кавовий апарат і поставити його біля нашого будинку на Протасевича.  Це вже для нього буде такий міні-бізнес. Владислав «сідає» в Інтернет, дивиться, скільки коштує цей апарат, ми разом рахуємо вигідно чи не вигідно це робити, за який час ці кошти можуть повернутись. Він ще зовсім дитина, а ми вже з ним розглядаємо такий невеличкий бізнес-план. Також із молодшим говоримо про те, що не можна просто витрачати усі кошти на дрібниці,  повинна бути мета. Але, найважливіше, ми  з дружиною Наталею виховуємо своїх синів у християнських традиціях. Ми вчимо їх ввічливості, порядності, доброті.

Чи бачите Ви своїх синів у родинному бізнесі?

– Діти повинні обирати професію за покликом душі.  І наполягати на тому, щоб вони продовжили нашу родинну справу я ні в якому разі не буду. Головне, щоб вони були щасливими і реалізували себе. А наше батьківське завдання –  надати їм спектр тих можливостей, щоб вони могли спробувати себе у різних сферах і вирішили це питання для себе.

Ігорю Богдановичу, а про що мрієте зараз ?

– Не знаю, чи можна назвати це мріями. Просто хочеться, щоб родина  була здорова, щаслива.  Прагну розвивати бізнес, і не тільки будівельний, а й інші напрямки. Хочу вдосконалюватись фізично, морально, духовно. Приходить певний період часу і людина задумується: що вона робить у цьому житті, яке місце відведене їй у цьому світі? Ставить філософські, вічні запитання –  для чого ти живеш, що ти робиш і що ти маєш робити? По мірі можливості  хочеться  допомагати людям. Зробити щось для держави.

Розмову вела Тетяна ПІДГАЄЦЬКА