Українська греко-католицька церква прагне отримати можливість проводити богослужіння у Почаївській лаврі.

Про це в інтерв’ю Українській правді сказав глава УГКЦ Святослав Шевчук.

– 7 січня ми бачили службу Божу в Києво-Печерській лаврі, яку відправляв предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній. Чи побачимо ми службу Божу Блаженнішого Святослава у Почаївській лаврі?

– Тоді, коли нам цю лавру повернуть (посміхається).

– Чи ви претендуєте на це повернення?

– Ми не претендуємо на жодне майно, яке є в руках православних братів.

Нашу церкву в Російській імперії ліквідували ще 1839 року. І все наше майно віддали православним. Якби ми сьогодні почали вимагати повернення нам того всього майна, ми би почали чергову хвилю релігійної війни. 

Є загальнонаціональні символи, які промовляють теж до умів і сердець. І таким символом є свята Софія Київська, яка є материнським храмом для всіх нас. На цей храм не може претендувати якась одна конфесія, бо тут є спільне коріння. 

Дасть Бог, ми одного дня будемо всі єдині. Тобто всі ті поділи, які сьогодні існують, між православним світом, католицьким світом, сподіваюся, що крок за кроком будуть подолані. І тоді це буде спільний храм усіх спадкоємців Київської церкви. 

Тому ми не претендуємо на майно, але ми кажемо: “добре, це теж має стосунок до нашої історії, до нашої тотожності. Ми хочемо там теж почуватися, як вдома”. 

Форму цього можна узгоджувати. Так само ми говоримо і про Почаївську лавру. Ми не хочемо сьогодні пред’являти якісь майнові претензії комусь. Але ми говоримо, що це історично великий духовний центр нашої церкви.

Дослідники київського християнства у Речі Посполитій говорять, що колись була неписана домовленість між православними у Києво-Печерській лаврі і греко-католиками у Почаївській лаврі щодо друку літургійних книг. Те, що друкували в Почаєві ми, того вже не друкували православні в Києво-Печерській лаврі. Чому? Бо тими книгами ми обмінювалися. 

Почаївська лавра була унікальним центром музичної культури, духовної, релігійної та міжнародної. 

Очевидно, коли Унія була ліквідована, то російські царі перетворили Почаїв на прикордонний форпост. А радянська влада спеціально Почаївську лавру з її територією приєднала до Тернопільської області. Для того, щоб знищити Унію в Галичині. 

Тому от ті, які прийматимуть рішення, кому дати доступ для можливості молитися, мусять враховувати, що Почаївська лавра має історичне відношення до нашої церкви.

УГКЦ цю історію плекає і пам’ятає. 

– Ви кажете, що майно вас не цікавить, але доступ для служіння – так? Які конкретні кроки ви робите, щоб отримати доступ до Почаївської лаври?

– Поки що ніяких, тому що ми не чули про якісь конкретні кроки щодо зміни статусу цього святого місця. Побачимо, які будуть створюватися можливості, будемо в діалозі з тими, хто нові обставини буде творити.

Одна річ – є майнові претензії, а інша – право молитися там, де молилися наші предки. Ми не піддаємо сумніву право власності держави, але хочемо мати доступ до цієї святині.

Ми також стараємося розбудовувати своє, а не чекати, щоб нам щось передали.