Вночі тривога знову. Знову вурдалаки б’ють

По Львову, Луцьку, і у серці закипає лють

Не так на московитську банду – з нею все давно вже зрозуміло,

І з нею, сподіваюсь, пекло зробить своє діло,

Ця лють – на тих, хто з перших днів війни за справу звичну взявся

І у брехні солодкій залюбки вправлявся.

Чому у ній? Тому що тут вони – експерти і фахівці,

А ті, що слухають, для них – покірні вівці:

“Ракет в Росії залишилось лиш на місяць. Ну, на два” –

Яка придумала цю байку голова?

Можливо, вирішила, що брехня ця – для спасіння?

Й додасть народу витримки й терпіння?

Можливо, думала: “Народ побачить, що здихають супостати

І кинеться гуртом в воєнкомати”?

Та ця неправда – із розряду тих, що не мобілізує,

А радше розмагнічує і деморалізує,

Бо коли бачиш, що ракет у ворога іще багато –

Кудись… далеко хочеться “експертів” цих усіх послати,

Й згадати, що мав рацію, напевно Вінстон Черчіль,

Коли “кров, піт і сльози” обіцяв Британії, дорослим і малечі.

Є та межа, коли брехня спасінням вже не може  бути

Пора б “експертам” нашим це уже збагнути…