“Шахтар” – “Вольфсбург” – 3:0

Волею коронавірусу закінчення єврокубкового сезону 2019/2020 пройде у компактному графіку своєрідного чемпіонату Європи між клубами в більш престижній (Ліга чемпіонів) і менш престижній (Ліга Європи) категоріях. Усе вирішиться в проміжку між 5 (рестарт Ліги Європи) і 23 (фінал Ліги чемпіонів) серпня. На радість українських вболівальників, “Шахтар” не буде чужим на цьому футбольному фестивалі – принаймні до 11 серпня, коли відбудеться поєдинок 1/4 фіналу проти швейцарського “Базеля” чи німецького “Айнтрахта”.

Щоб мати право виступити на цій стадії, гірникам треба було довести свою перевагу в матчі проти “Вольфсбурга”. Підсумковий рахунок може створити дещо оманливе враження повного домінування “Шахтаря” впродовж поєдинку. Слід сказати, що ігрову перевагу гірники таки мали, і якби Мораєс не відкладав результативні удари до останніх хвилин і якби точнішими були Патрік і Марлос всередині першого тайму, вже від того часу за перебігом гри можна було спостерігати з тією розслабленістю, яку забезпечує відсутність будь-яких сумнівів у результаті двобою. Сьома команда Бундесліги в сезоні, що минув, не те щоб виглядала беззубо – ні, команді з “вовчою” назвою таке зовсім не личило б; на початку матчу гостям декілька разів вдалися доволі небезпечні проникаючі атаки через трохи розріджену центральну зону (хоча загалом претензій до центральної ланки захисту гірників Кривцов-Хочолава, як і до їхніх партнерів на флангах  Матвієнка і Додо бути не повинно. Не кажучи про голкіпера П’ятова, який, здається, просто притягував м’ячі до себе наче магніт).

Ще декілька слів про захист “Шахтаря”. Не можна сказати, що Матвієнко стовідсотково компенсував відсутність травмованого Ісмаїлі, але діяв український збірник, загалом, надійно, не забуваючи підключатися й до атаки, і навіть в першому таймі  мав шанс відзначитися.  Хочолава хоч і “напрацював” на червону картку, все ж був уважним і непоступливим у верховій боротьбі й не припускався ляпів, на які його гра була щедрою раніше.

Але недаремно кажуть: покажи мені свій півзахист – і я скажу, яка в тебе команда. Середина поля зусиллями Марлоса, Тайсона, Патріка  впродовж більшої частини матчу перебувала під контролем “Шахтаря”. Бразильці, коли треба було (чи коли хотіли) загострювали гру – і тоді наставав час для “марнотратства” Мораєса, а коли виникала потреба заспокоїти гру – робили це впевнено, а моментами й філігранно. Але для того, щоб дещо, як здавалося, дещо самовпевнена фраза Луїша Каштру перед матчем (“Команда готова фізично, тактично і психологічно”) таки справдилася, необхідно було підкріпити її результативними ударами. Декілька замін – і ось уже “свіженький” Соломон і Додо розігрують м’яч на фланзі, і після прострілу останнього він нарешті вдало ліг на ногу Мораєсу.

Хоча й побутує думка (підтверджена не раз прикладами з трохи давньої футбольної історії), що пропущений гол лише мобілізує німецькі команди, цього разу вона вирішила довести протилежне, тобто повністю деморалізуватися й дати змогу вже в доданий час відзначитися Соломону й ще раз Мораєсу. Раціональному вболівальнику-прагматику, можливо, достатньо було б подивитися останні хвилини матчу. Однак при цьому він не міг би пересвідчитися, що цей блискучий ендшпіль “Шахтар” старанно готував упродовж всієї гри.

Наступний матч (уже в “фіналі восьми”) “Шахтар” проведе в Німеччині 11 серпня проти, швидше за все, таки “Базеля”. Хіба що “Айнтрахт” дуже захоче довести, що німецькі клуби не є  бажаними “хлопчиками для биття” для всіх і спроможеться ліквідувати малоприємні 0:3 після першого матчу на власному полі. Що сталося з німцями з середини Бундесліги? Здається, б’ють їх всі, кому не ліньки…

Ігор Дуда