“Марсель” – “Шахтар” – 3:1

Якщо адміністратори “Шахтаря” розглядали заздалегідь можливі варіанти переїздів і перельотів на наступних стадіях Ліги Європи, то відучора ці турботи впали з їхніх плечей: “гірники” у матчі-відповіді в Марселі поступилися господарям. І, що найприкріше, поступилися безнадійно, що називається, за всіма статтями. Керівництво французького клубу якраз перед матчем змінило головного тренера: місце “лузера” Дженаро Гаттузо на тренерській лаві посів “лузер” нещодавнього Кубку африканських націй Жан-Луї Гассе, котрого під час групового турніру усунули з посади коуча збірної Кот-д’Івуару. Івуарійці після цього (чи внаслідок цього) перемогли в турнірі, а Гассе “зализував” моральну рану недовго й майже одразу приступив до роботи з “Марселем”. Приступив успішно – на жаль, за рахунок “Шахтаря”.

Ось що сказав перед грою Мирон Маркевич: “Зміна біля керма “Mарселя” може піти йому на користь. В таких випадках, особливо перед відповідальними поєдинками, це згуртовує команду, змушує діяти через “не можу”, аби справити враження на нового головного тренера. Важливо вистояти й не пропустити в перші 20 хвилин. Якщо ж господарі заб’ють швидкий гол, то враховуючи їхнє вміння миттєво переходити від оборони до наступу, гостям буде скрутно. По-третє, “гірникам” треба бути зосередженими в єдиноборствах. В “Mарселі” багато індивідуально сильних виконавців, й багато залежатиме від того, наскільки ефективно гості діятимуть у підстраховці, чи не виникатиме вільних зон. Гору візьме той, хто менше буде помилятися біля своїх воріт“.

Спробую розглянути матч, відштовхуючись від цього прогнозу маститого наставника. Правду кажучи, діяти аж “через не можу” господарям не довелося – гості гречно полегшили їм завдання численними і регулярними помилками в захисті. Робили це всі, в тому числі й той, з ким пов’язувалися чи не головні надії в плані стійкості й “резистентності” ігрової структури команди – досвідчений Степаненко. В перші 20 хвилин вдалося вистояти і навіть забити – Судаков реалізував пенальті на 12 хв. Тішилися цим “гірники” не дуже довго: вже через 10 хвилин Обамеянг скористався вільною зоною, створеною для нього “загальмованим” захистом “Шахтаря” і зрівняв рахунок. У першому таймі було щось віддалено схоже на небезпечні моменти у Егіналду і Сікана, але у другій половині сповна проявила себе  недостатня нині потужність “Шахтаря” в атаці, доповнена, задля повної незугарної картини, “дитячими” помилками в обороні. В епізоді, коли на 74 хв. “Марсель” забивав другий гол, захисники нашого клубу виглядали наче сонні мухи (ось вам і зосередженість в єдиноборствах, про яку попереджав Маркевич …), а третій м’яч, що влетів у ворота “гірників” на 81 хв. – результат спільних зусиль Степаненка і голкіпера Різника, які не змогли порозумітися між собою в доволі простій ситуації. Мирон Богданович наче у воду дивився: “Гору візьме той, хто менше буде помилятися біля своїх воріт“. Можливо, він навіть заздалегідь знав, хто  буде помилятися більше…

Головний тренер “Шахтаря” оцінив матч якось надто по-науковому: “Марсель” сьогодні заслужив на перемогу своєю опортуністичною грою”. З університетського курсу історії пригадую, що опортуністи – це щось негативне, таке, що “єдино правильним” марксистсько-ленінським вченням трактувалося як ренегатство, відступництво, зрада і т.д. Хоча це всього лише означає вміння скористатися наданою можливістю. Що “Марсель” у звітному матчі успішно й зробив – скористався нагодами, які йому люб’язно надали “гірники”.

Що ж, до наступної стадії турніру вийшов той, чиї шанси вище оцінювали букмекери і фахівці. Невдача, зрештою, очікувана – це вам не виліт від румунської “Тімішоари” в кваліфікації до Ліги чемпіонів в серпні 2009 та ще й  у ранзі володаря Кубку УЄФА. Напевно, нинішній “Шахтар” видає “на гора” те, що може за теперішніх обставин і особливо докоряти гравцям за невдачу не варто. Огріхи весняного футболу і неоднаковий ігровий стан у порівнянні з представниками західних країн як були, так і залишаються об’єктивною проблемою нашого футболу, і це можна зрозуміти. Що важкувато зрозуміти – то це паскудну звичку регулярно наступати на одні й ті ж граблі у вигляді необов’язкових і дуже прикрих “ляпів” у захисті, які значно полегшують життя суперникам…