Фото сайту History Of Soccer.

Півфінальні поєдинки мали спільний знаменник: прогнозовані фаворити не відчули особливих складнощів на останній стадії перед вирішальним поєдинком.  

Аргентина – Хорватія – 3:0

Попри прогнози букмекерів на користь аргентинців, у хорватів не мали б тремтіти коліна перед матчем. По-перше, переможцям Бразилії це зовсім не личило (хто візьметься сказати, що Аргентина сильніша за “пентакампіонів”?), а по-друге, Модріч, Перішіч, Ковачіч, Брозовіч, Крамаріч пам’ятали ЧС-2018 і впевнені 3:0 над Аргентиною в груповому турнірі. Все це так, але якби голкіпер балканців Ліваковіч  не зробив розкішний “сейв” під завісу першого тайму, на перерву команди могли б піти за такого ж рахунку – на 34 і 39 хв. аргентинці рішуче порушили доволі рівний, обережний і, відповідно, дещо академічний перебіг поєдинку і двічі змусили суперників починати з центру поля. Спершу захист “картатих” прогавив ривок Альвареса, якого змушений був збивати Ліваковіч. Удар Мессі з “точки” був безжалісним. А через 5 хв. той же Альварес пройшов крізь хорватську оборону наче ніж крізь масло і подвоїв рахунок. Одразу стало цікаво: а) чи вдасться хорватам відігратися, як це було у поєдинках з Японією і Бразилією?; б) чи не розтринькають аргентинці перевагу в 2 м’ячі, як це трапилося в матчі з Нідерландами? Час йшов, і не надто гострі атаки хорватів наче натикалися на непробивну  стіну аргентинської defensa. А на 69 хв. півфінальний матч втратив суто спортивний інтерес – знову завдяки зблиску генію Мессі. Пройшовши флангом в стилі, схожому на знаменитий прохід його співвітчизника Марадони в матчі Аргентина-Англія на ЧС-1986, Ліонель, наче на блюдечку,  виклав м’яч Альваресу, котрому залишалося лише оформити дубль. Надалі доволі анемічні спроби хорватів хоча б “розмочити” рахунок ні до чого не привели.  Після цього подумалося: все-таки півфінал Аргентина-Бразилія дивився б значно цікавіше…

Франція – Марокко – 2:0

Другий півфінальний поєдинок вдався в плані інтриги дещо більше. “Ми ще й не почали, а французи вже виграють”, – сказав коментатор, коли на 5 хв. захисник збірної Франції Ернандес після своєрідного “броунівського руху” в штрафному майданчику  увігнав м’яч у ворота марокканців, які до того були “розпечатаними” лише раз – у третьому турі групового турніру в матчі, як не дивно, проти Канади. Після цього французи якийсь час виглядали вже зовсім розкріпаченими – не вистачало хіба що лише столика в якомусь кафе на Champs d’ Elysee, скляночки Bordeaux і акордеона. Якщо день перед тим, дивлячись, як Аргентина мало не знущається над Хорватією, виникала досада, що повз півфінал пролетіли бразильці латиноамериканські, то тепер шкодувалося за “бразильцями європейськими” – португальцями, які, що називається, “здуру” взяли й програли чвертьфінал команді Марокко. Думається, К.Роналду (за умови, якби вийшов на поле) і його партнери потурбувалися б про те, щоб матч 1/2 фіналу чемпіонату світу не виглядав як зустріч надто “різнокаліберних” суперників. Хоча, заради справедливості, зробити це намагалися і марокканці – після пропущеного гола вони, як мінімум, заявили про бажання атакувати. Це завершилось тим, що… ледь не забив, вийшовши практично віч-на-віч з голкіпером, Мбаппе, а секундою пізніше Жиру дивовижним чином не влучив у порожні ворота (відстань між стійками – 7,32 м).  Втім, на 45 хв. Ель-Ямік ледь не сотворив справжній шедевр, завдавши удару “бісиклетою” і “поцілувавши” стійку воріт Льоріса. Це, як виявилося, було прелюдією до запеклого штурму його “рамки” на початку другої половини. Декілька разів здавалося, що м’ячу вже нікуди діватися, крім французьких воріт, але все для команди Дешама обійшлося. А на 79 хв. настав час нагадати про себе головній “зірці” в складі збірної Франції. Мбаппе, який до того не те щоб перебував у затінку, але не сяяв звично яскраво, самотужки продерся крізь марокканський захист і завдав удару. Він обернувся щасливим для французів рикошетом і добиванням Муані в порожні ворота. Догравання матчу не стало простою формальністю – марокканці вперто намагалися досягти результату, і французьким оборонцям у доданий час довелося вибивати м’яч з лінії власних воріт, але сподіватися, що Марокко, здолавши перед цим трьох європейських грандів (Бельгію, Іспанію та Португалію), спроможеться обіграти ще й Францію, вже не доводилося…

Отже, 18 грудня у вирішальному двобої світової першості зустрінуться збірні Аргентини і Франції. Днем раніше невдахи півфіналів – Хорватія і Марокко, – посперечаються між собою за втішне третє місце з бронзовим відблиском.