Поєднання цих інформацій може видатися варіантом “записок божевільного”, але отак відразу і охоче погодитися з цим вердиктом не візьмуся. Наведене нижче взяте зі стрічки новин на сайті, причому розташоване там практично поряд і доволі яскраво ілюструє, як сприймають війну різні прошарки українського етносу.

Конкретніше: кого вона боляче зачіпає своїм чорним крилом, а кого зовсім не стосується. Хто сповна відчуває її тягар, а хто продовжує жити “собі в кайф” начебто в країні нічого й не відбувається. Більше того – може скористатися ситуацією для своєї власної вигоди, тобто є, як нині прийнято говорити, бенефіціаром війни. Отже, найперше про тих, яким все “фіолетово” і “по барабану”:

“Новий онлайн-слот Juiced DuoMax від Bulletproof Games виглядає так, ніби це найсвіжіший анаболічний стероїд на ринку гральних ігор… Juiced DuoMax має більш спокійну атмосферу, асоціюючи гравців з пляжем, тому краще взяти купальники та сонцезахисний крем, перед тим, як запустити цей слот“.

Все ясно й зрозуміло? Тоді – зануртеся в іще більш релаксуючу атмосферу:

“Bulletproof Games створили атмосферне поєднання пляжу і бару, де 5-барабанна гральна панель розташована поруч зі знаком Година Щастя та склянками з коктейлями, а задній план складається з пальм та виду на серфінгістів. Розробники казино-ігор завжди використовують пальми для створення релаксового настрою, а укулеле додає підвищений рівень атмосфери відпочинку“.

Читаючи цю чи то наскельну, чи інопланетну символіку, згадав незабутню шахову лекцію гросмейстера Остапа Бендера у Васюках. Пригадуєте: “Дебют, товариші, це – quasi una fantasia. Ну, це всім зрозуміло”.

А далі – нова доза надзвичайно актуальної (просто необхідної) інформації  для громадян країни, що веде війну не на життя, а на смерть: “Виграш чи можливість його отримання в казино викликає емоційний вибух, сприяючи виникненню ейфорії та відчуття збудження. Ці позитивні емоції можуть стати магнітом, який приваблює гравців до повторних відвідувань. Але є і відчуття ризику, що супроводжує гру на гроші, може викликати адреналін, який для багатьох стає не менше захоплюючим, ніж сам призи…”

І зовсім поряд: “Внаслідок важкого поранення у госпіталі Дніпра помер боєць штурмової бригади “Лють” Володимир Матвіїв. Він проживав у селі Висипівці на Тернопільщині. Захиснику було лише 20 років”.

“Жахлива звістка знову надійшла до Тернопільської громади: Захищаючи нашу Батьківщину, будучи відданим військовій присязі, загинув захисник Мінтенко Юрій Михайлович, 1978 р. н.”

“Загинув надійний друг та побратим, людина з великим серцем, який ніколи не уникав труднощів, а мужньо та хоробро долав їх. Неодноразово був поранений, але відновлював сили та повертався у бій, до побратимів… А вдома на нього чекали дружина та маленькі донечки, яких він любив понад усе”.

Вочевидь, для того, щоб дати можливість першій описаній категорії наших співвітчизників відчути ейфорію,  емоційний вибух, адреналін (вкупі з подальшою релаксацією) і уникнути долі тих, про кого йшлося трохи нижче, пропонують свою поміч співчутливі люди: “Слідчі Тернопільщини спільно із працівниками управління стратегічних розслідувань та співробітниками СБУ під процесуальним керівництвом обласної прокуратури викрили бізнесмена, який допомагав ухилянтам тікати з України. Вісім тисяч доларів – саме стільки платили військовозобов’язані чоловіки за можливість безперешкодного проїзду через державний кордон України…”

Читаєш усе це й думаєш: мова йде про одну країну, чи про зовсім різні, достатньо віддалені одна від другої? Чи все-таки про одну й ту ж територію, населення якої живе своїми паралельними життями, що ніколи не перетнуться?