Світ

Траєкторія війни

Вам до смерті набридла війна і ви хочете якнайшвидшого її завершення? Зрозуміле і природне бажання, яке в даному випадку, на жаль, може погано стикуватися з суворою дійсністю. Тож для формування у вас реалістичної оцінки ситуації та, можливо, вашого протверезіння – прогноз заступник міністра оборони США з політичних питань Коліна Каля. Достатньо прагматичний і реалістичний, судячи з прізвища (Kahl) – німець за походженням не виключає, що війна в Україні може тривати ще доволі довго. Втім, він припускає й можливість швидшого її закінчення. “Передбачити, як довго потрібно буде підтримувати Україну, складно, бо ми не знаємо точної траєкторії розвитку конфлікту. Він може закінчитися через шість місяців, а може через два чи три роки”, – заявив Каль під час слухань у Конгресі США, додавши, що Україна дуже залежить від допомоги США та партнерів. Як вона вплине на оту загадкову траєкторію – навряд чи хтось візьметься нині передбачити…

Лише одна спроба

Це може здатися чимось на кшталт “Тепер або ніколи”. Чи навіть “Ставити на одного скакуна”, але… президент Чехії Петр Павел припускає, що Україна повинна використати можливість контрнаступу в цьому році, оскільки в подальшому отримати допомогу від союзників на нову спробу буде дуже складно. “Я думаю, що Україна матиме лише одну спробу здійснити великий контрнаступ. Якщо вона вирішить розпочати його і зазнає невдачі, буде надзвичайно складно отримати фінансування для наступного”, – сказав Павел. “Втома від війни – це не лише виснаження людських ресурсів і техніки, руйнування інфраструктури в Україні, але й втома в країнах, які надають допомогу”, – додав президент Чехії.  На його думку, “після наступної зими буде вкрай важко підтримувати нинішній рівень допомоги”. Цікаво, як це узгоджується з неодноразовими заявами лідерів США, країн Європи і генсека НАТО щодо того, що підтримка Україні буде надаватися “стільки, скільки буде потрібно”?

Захід вірить у перемогу

“Захід нам допоможе”, – ця фраза відомого літературного і кіногероя нині є для нас більш ніж актуальною. Захід таки справді допомагає нам і, до того ж, робить це зі сподіваннями на нашу кінцеву перемогу. Зокрема, 61% громадян ЄС вірять, що війна закінчиться на користь України. Найбільше вірять у нашу  перемогу в Польщі – 81%. Найбільш скептично налаштовані громадяни Італії (Mamma mia!), але й там в перемогу України вірить більше половини громадян – 51%. У Німеччині в поразці Росії переконані 55% опитаних. Загальноєвропейське опитування також показало, що 68% респондентів розглядають вторгнення в Україну як напад на Європу в цілому. Частка тих, хто погоджується з цим, у кожній країні-члені ЄС коливається від 64% у Бельгії до 79% у Польщі. Більшість громадян ЄС, які взяли участь в опитуванні, вважають, що Україна захищає цінності, які поділяють усі європейські країни. Частка тих, хто погоджується з цим твердженням, у кожній країні-члені ЄС коливається від 59% у Німеччині та Італії до 72% у Польщі.

Україна

Ідеальне гарматне м’ясо

Віддаючи належне героїзму ЗСУ, публіцист Михайло Дубинянський водночас відзначає, що  впертість путінської Росії також виявилася вищою, ніж очікувалося. На його думку,  річ не лише в тому, що російська економіка не розвалилася в перші ж місяці війни, а Путіна не скинули кремлівські змовники. Важливіше інше: коли російського обивателя все ж таки довелося піднімати з дивана, режим впорався з цим завданням. Компромісним рішенням стала мобілізація, оголошена за відкритих кордонів. Таким чином російська влада запровадила негласний майновий ценз. Розбещеному середньому класу, який не бажав іти в окопи, було дозволено втекти за кордон – замість того, щоб залишатися в РФ і стати потенційним джерелом невдоволення. Випустивши з країни тих, кому вдалося врости в XXI століття, Кремль залишив у своєму розпорядженні найбідніших, найпасивніших і найбільш “забитих” – ідеальних кандидатів на роль гарматного м’яса. Як виявилося, з таким контингентом цілком можливо вести велику війну за зразками ХХ століття.

Заспокійлива відстань

Сигнали повітряної тривоги, які часто лунають нині, судячи зі спостережень, не надто хвилюють тернополян. Добре це чи погано, і що буде, якщо раптом щось таки візьме та впаде на наші голови – хотілося б, щоб це питання так і залишилося відкритим до кінця війни. Наразі жителі нашого краю можуть відчувати певне… якщо й не задоволення, то хоча б полегкість з приводу його географічного розташування. Саме воно, на думку військового експерта Олега Жданова, убезпечує від надто частих прильотів російських ракет. “Збиття майже усіх їх над західними областями пов’язане із тим, що чим дальша відстань, тим більше часу мають системи ППО для виявлення і знешкодження ворожого об’єкта. Тому й результативність їхньої роботи вища. І чим більше ракети розсіюються  територією України, тим легше боротися з ними”, – пояснив він. Трохи заспокоює? Можливо, але не варто при цьому забувати народне “До часу жбан воду носить”… 

Тернопілля

Цікаві несподіванки

Життя буває цікавим своїми несподіванками. З чим, приміром, асоціюється у нас бюро ритуальних послуг? З цілком конкретним набором не дуже веселих речей: трунами, вінками, свічками… А от в уродженця Тернопільщини, який  працював і жив у такому закладі у Львові, тамтешні  правоохоронці виявили автомат, пістолети з магазинами, велику кількість набоїв різного калібру, гранату “Ф-1”, арбалет. А для повноти картини – ще й близько пів кілограма наркотичних та психотропних речовин. Можливо, креативний молодик вирішив відтворити стародавні звичаї, коли небіжчиків ховали разом з їхньою зброєю та іншими речами, якими вони послуговувалися за життя? Залишимо це як версію, але наразі нашому краянину за пристрасть до дивного колекціонування “світить” 7 (сім) рокiв позбавлення волi. А деінде бідолашна (ой, бідолашна!) уродженка Кривого Рогу, яка пов’язала своє життя з “файним” містом, була засуджена за утримання місць розпусти. Керувалася вона, мабуть, добрими намірами: дати молодим жіночкам можливість пристойно заробити за кордоном, відчути себе забезпеченими і незалежними. Так ні ж – потягли до суду й дали аж 5 років. Щоправда, сердешна, мабуть, не встигла й перелякатися, коли почула такий суворий вирок, оскільки зразу ж було оголошено, що вона звільняється від відбування покарання з іспитовим терміном на три роки – піде, напевно, бідолаха працювати швачкою чи дояркою…