Україна – Північна Македонія – 2:0

Перед грою

Зізнаюся: перед матчем припускав, що особливої напруги та інтриги у ньому не буде, отож не проводив традиційного опитування місцевих уболівальників. Хоча за день до гри довелося розмовляти з доволі успішним футбольним оракулом, який вгадав уже чимало результатів (в тому числі й підсумок  поєдинку Україна – Англія -1:1) – лікарем-дантистом Денисом Могитичем – і той сказав, що наші переможуть у грі з македонцями з рахунком 2:0. Значно вище наша збірна оцінювалася і букмекерами: на перемогу української команди можна було  поставити з коефіцієнтом 1.63, на нічию – 3.95. Перемога ж Північної Македонії розцінювалася в 6.20. Словом, все нібито було очевидно  і прогнозовано. Приблизно так розвивалися й події на стадіоні в Празі – до третьої третини першого тайму…

Гра

Почали її суперники обережно, намагаючись точно розігрувати м’яч в середині поля, й до певного часу здавалося, що про наявність чужих воріт і українці, і македонці, трохи призабули. На 12 хв., щоправда, Довбик пригадав, що його називають таранним форвардом і, “продавивши” свого опікуна, спробував вразити ближній кут воріт голкіпера македонців Дімітрієвскі. Забігаючи наперед скажу, що футбольна доля підступно обійшлася у цьому матчі зі стражем воріт балканців: майже увесь ігровий час сприяла йому, аж нарешті під саму завісу з підленьким смішком показала язика…

Та повернімося до матчу. До середини першого тайму в складі збірної України добряче розігрався Мудрик – стримувати його македонцям ставало дедалі важче. Михайло мав шанс відзначитися, але, здійснивши стрімкий віраж лівим флангом, гравець “Челсі” завдавав удару зблизька, проте номінальних гостей виручи той самий  Дімітрієвскі. Наші поступово нарощували ігрову перевагу, а кількість, як відомо, має властивість переростати в якість. На 30 хв. Судаков відібрав м’яч у суперника, який витратив надто багато часу для його приборкання, і завдав удару з-за меж карного майданчика. Він видавався непоганим самим по собі, а коли м’яч дорогою ще й зачепив захисника македонців, то став для них фатальним. Досить прикрий гол (пропущені голи неприємні всі, а після рикошету – тим більше) не на жарт розізлив македонців. Вони несподівано заграли так, що здавалося, що все, що підопічні С.Реброва дбайливо вибудовували протягом пів години, ось-ось полетить шкереберть. Впродовж однієї лише 36-ї хвилини наші суперники тричі поспіль (!) показали не просто зуби, а дуже неприємний для українців хижий оскал. І довели, що їхні нещодавні  перемоги в офіційних турнірах над   німцями та італійцями не були дурнуватою випадковістю. Двічі нашу збірну по-справжньому врятував голкіпер Трубін, ще раз вдало прийняв удар на себе Забарний. Українці, звичайно, розуміли, що така ситуація на полі загрожує наслідками і намагалися якось нейтралізувати атакувальний запал суперників. Але Мудрик подеколи, здавалося,  хотів обіграти весь захист македонців разом із півзахистом, а Довбик на 42 хв. після подачі кутового спрямував м’яч головою повз ворота Дімітрієвскі. Свисток арбітра на перерву сигналізував про мінімальну перевагу наших, а заразом – про повну невизначеність щодо того, за яким сценарієм проходитиме гра у другій половині.

Бажання писати цей сценарій з початку тайму виявили номінальні гості. Роботи нашому захисту вистачало. На 53 хв. Трубін знову просто таки   врятував команду, парирувавши м’яч після удару македонця Чурлінова, який з неприємною легкістю прорвався крізь наш захист. Втім, українці з відповіддю не забарилися: на 59 хв. Довбик, вигравши забігання і відтягнувши на себе двох захисників, віддав точний пас на Мудрика, який, на своє й наше велике розчарування, знову не зміг переграти стража воріт македонців. Одразу ж, після подачі кутового, Матвієнко головою спрямував м’яч  у поперечину. Напруга гри досягла максимуму і стало навіть трохи дивно, задля чого так стараються й віддають всі сили без останку суперники  – адже в нашій групі й без них є кому посідати перші два місця. Ближче до фінального свистка українці, як здалося, почали надто близько притискатися до своїх воріт. Та й македонці виглядали дещо жвавішими, сказати б, стрімкішими в атакувальних діях. Проте й наші не давали нудьгувати  Дімітрієвскі: на 82 хв. чудовий удар вдався Судакову, однак голкіпер суперників зреагував, парирувавши м’яч у поперечину. А на 87 хв. Маліновський вивів на хорошу позицію Яремчука, однак дуель “голкіпер-форвард” знову закінчилася на користь першого. Закінчення матчу видавалося навіть більш напруженим, ніж останні хвилини вересневої гри з Англією, аж поки Караваєв, який кількома хвилинами раніше вийшов на заміну, не поставив вирішальну крапку. Досвідчений гравець “Динамо”, здійснивши ривок флангом і обігравши дорогою суперника, помітив, що Дімітрієвскі ось-ось, як здалося,  збирався кинутися на перехоплення передачі в центр, яка напрошувалася в цій ситуації. Помітив – і вразив практично незахищені ворота. Ось так гравець, який провів на полі лічені хвилини, став героєм матчу, а воротар, що працював усю гру в поті чола й не раз виправляв помилки партнерів, “запечатав” поразку своєї команди. Формально вийшло так, як передбачали букмекери і мій знайомий стоматолог, але хто скаже, що отой 2:0 дався нам легко?

Що далі? Далі будемо сподіватися, що: 1) через три дні в збірної України не виникне проблем у виїзній грі з Мальтою; 2) що того ж дня Англія дуже вдало для себе (і для нас) зіграє вдома з Італією; 3)  що 17 листопада македонці  у виїзному матчі з Італією  виявлять ті ж самі якості, які тримали нас в достатньо великій напрузі під час вчорашнього поєдинку  в “домашній” Празі.