Останній тиждень лютого обійшовся без  візитів топ-кандидатів у Президенти. Важко до цього переліку зарахувати зустрічі в райцентрах Тернопільшини, які проводив Руслан Кошулинський. Очевидно, що в цій кампанії у тягнибоківця вузькі цілі і обмежені перспективи.

Нервова перспектива

Натомість на межі зими і весни відновилися розмови про шанси Анатолія Гриценка. Це сталося після  заяви Андрія Садового про вихід з перегонів на його користь та зняття з виборів свого кандидата партією “Сила людей”. Для частини мислячого населення – це хороший сигнал. Та чи зможуть ним скористатися у Гриценка – питання відкрите. Наприклад, об’єднання зусиль цих трьох сил у Тернополі мало би дати хороший ефект. Однак знаючи складність стосунків між лідерами цих проектів на місцевому рівні віриться слабо. По-перше, не надто схильний до компромісів головний гриценківець області депутат міськради Петро Ландяк. В стінах міської ради у нього не склалися стосунки ні з “Самопоміччю”, ні з тандемом Сороколіта-Турського, які тепер стали функціонерами “Сили людей”.

По-друге, усі  учасники нового об’єднання можуть похизуватися добрими позиціями в Тернополі та Чорткові, де у них є групи дієвих активістів. В селах – у всіх проблеми навіть з пошуком адекватних людей, щоб захистити голоси на рівні ДВК.

Пастух без отари

До речі, схожі проблеми, але в більших масштабах, у місцевої команди ЗЕ. Кількість лайків та репостів в соцмережах – це класно. Але бажаючих “відповісти” за лайки реальною роботою по захисту голосів у дільничих виборчих комісіях не дуже багато. Перспектива мерзнути в холодних сільських клубах ранньої весни не дуже їх приваблює. Ліниві молоді симпатики Зеленського живуть в зовсім іншому світі і максимум, на що здатна більшість з них  – знайти паспорт і не забути прийти проголосувати 31 березня. Відтак, поки одне з облич місцевої команди репостить цікаві пости з Домінікани, у штабі “парять” голову, як знайти волонтерів для роботи у ДВК. Або ж ці списки давно готові і чекають свого часу в одному зі штабів.

Для розуміння процесу зауважимо, що заяву до складу ДВК людина заповнює особисто, а таких ДВК в області понад тисячу.

Боротьба вищого левелу

Таких “дитячих” проблем немає у структур Порошенка і Тимошенко. До виборів вони готувалися завчасу і здатні заповнити квоту далеко не одного кандидата в Президенти. У них боротьба розгортається на значно стратегічнішому левелі. Мова йде про “вербування” так званих агітаторів, які несуть в маси позитив про своїх кандидатів. І не тільки позитив. Про те, що  відповідна агітація набуває масових масштабів, говорять інсайдерські дані в обох штабах. Порошенківці роблять ставку на лідерів думок, які працюють в бюджетній сфері, і не бачать альтернативи діючому Главі держави. Тимошенківці “розганяють зрадоньку” через власних партійців та членів їхніх родин. Інсайдери стверджують, що  наразі кількісна перевага на боці перших. Але невелика. Тому сторони час від часу обмінюються різкими випадами в бік один з одного.