Унікальна група українських і західних аналітиків (йдеться про Дена Гемілтона, Тараса Кузьо, Лукана Вея, Едварда Чау, Ніко Ланге, Миколу Рябчука, Ярослава Грицака, Олексія Гараня, Сергія Куделю, Юрія Луканова – Z) недавно стверджувала, що Європа повинна узалежнити інтеграцію України у європейські інституції від дотримання режимом Януковича демократичних стандартів.

Отже, вони стверджують: “ЄУ повинна укласти політичну угоду та угоду про вільну торгівлю лише якщо адміністрація Януковича продемонструє свою чітку відданість європейським цінностям”. Іншими словами, без демократії в Україні не буде інтеграції з Європою.

На жаль, порада “немає демократії, немає Європи» є найгіршою з можливих порад, для України, для Європи, і, до речі, і для Росії. Це не означає, що Європа не повинна бути жорсткою з Україною. І не означає, що авторитарна України повинна стати членом Європейської Унії. Це означає, однак, що стратегічні рішення повинні керуватися стратегічними цілями, і що навіть авторитарна Україна повинна бути інтегрована в європейські інституції. Дозвольте мені пояснити.

Яким є найкращий уявний результат для України? Я підозрюю, що більшість більш-менш розумних людей погодяться, що вона повинна бути демократичною, ринковою, сучасною і західною країною. Ви можете інтерпретувати ці слова як завгодно, але ясно, що їхніми полярними протилежностями є авторитарна, олігархічна, відстала та антизахідна країна.

Пам’ятайте: Україні не є маленькою країною, вигідно оточеною процвітаючими та мирними демократіями. Відтоді як НАТО і Європейська Унія розширили свої межі, Україна потрапила у пастку на геополітично непридатній для оборони нічийній землі між Європою і Росією. Більше того, Україна у даний момент стоїть на роздоріжжі. Якщо вона підпише угоду про вільну торгівлю з ЄУ і стане її асоційованим членом, її шанси стати демократичною, ринковою, сучасною і західною країною зростуть. Якщо вона не рухатиметься вбік Європи, Україна або залишатиметься в ізоляції на нічийній землі, або, що набагато ймовірніше, рухатиметься вбік Митного союзу під російським проводом, членство у якому гарантує, що Україна стане авторитарною, олігархічною, відсталою та антизахідною країною.

Чому це так?

Так чи інакше, чи стане Україна демократичною і ринковою – і сучасною – країною значною мірою залежить від України, її уряду і її народу. Тим не менше, міжнародні інституції можуть підштовхувати країни у конкретних напрямах і дійсно роблять це. Демократичні та орієнтовані на ринок інституції сприяють демократії та ринкам, в той час як авторитарні й олігархічні – ні. Інституції мають цей ефект, тому що вони змушують уряди і людей грати за їхніми правилами, а неодноразове слідування правилам, навіть якщо правила часто порушують, зазвичай з часом приводить до їх інтерналізації. Запитайте себе. Що краще для України? Що українські олігархи повинні водити дружбу з багатими й могутніми в Давосі чи у Мінську? Що еліта регіоналів повинна вести переговори з Брюсселем чи з Москвою? Де вони з вищою ймовірністю навчаться, або будуть змушені пристосуватися до демократії та ринку?

Це два однаковою мірою риторичні запитання. Що краще для авторитарної і олігархічної України: бути у зоні вільної торгівлі з демократичною та ринковою Європою, чи у митному союзі з авторитарними і олігархічними Росією, Білоруссю і Казахстаном?І що краще для Європи: коли авторитарна і олігархічна Україна буде у зоні вільної торгівлі з демократичною та ринковою Європою чи у митному союзі з авторитарними і олігархічними Росією, Білоруссю і Казахстаном?

Як я стверджував вище, авторитарну і олігархічну Україну підштовхуватимуть до демократії та ринку європейські інституції. Очевидно, що Україна не стане повністю демократичною і ринковою за короткий час. Але вона буде повзти у цьому напрямку, якщо українці їздитимуть до Європи, якщо європейські економічні зв’язки з України зміцнюватимуться, а українські еліти будуть змушені ходити і говорити, як європейці, якщо Україна повільно увійде до європейського лексикону і свідомості, і, якщо європейські цінності поступово увійдуть до українського лексикону і свідомості. Натомість авторитарна і олігархічна Україна ставатиме лише дедалі більш авторитарною і олігархічною, будучи частиною будь-якого економічного і політичного об’єднання на чолі з авторитарною і олігархічною сучасною Росією. Дійсно, такий результат прирече Україну на економічну відсталість на майбутні десятиліття, тому що Україна перетвориться на придаток Росії. А оскільки Росія є придатком Заходу, це зробило б Україну придатком придатку. Гарна перспектива, чи не так? Так зробіть ваш вибір – повзуча європеїзація або швидка провінціалізація.

Аналітики, яких я процитував вище, схоже, вважають, що стримування авторитарної і олігархічної Україні поза Європою було б добре для Європи. Але все якраз навпаки. Така Україна була б схильною до нестабільності – врешті-решт, авторитарні держави зі слабкою економікою нестабільні і, з вищою ймовірністю, стане нео-колоніальним придатком неоімперської Росії. Для ключової держави такого розміру як Україна буття нестабільною не може бути добрим для Європи, і для ключової держави такого розміру як Україна підпорядкування Росії не може бути добрим для європейських, і загалом західних надій на нормальні відносини з “нормальною” Росією.

Одне останнє риторичне запитання. Що краще для демократичної та ринкової Росії (країни, яка поки що не існує): щоб авторитарна і олігархічна Україна була у зоні вільної торгівлі з демократичною та ринковою Європою, чи у митному союзі з авторитарними і олігархічними Росією, Білоруссю та Казахстаном? Природно, російські імперіалісти та авторитарна еліта надаватиме перевагу збиранню радянських земель, але лише те, що вони хочуть цього, не означає, що це правильно для Росії. Якщо демократія, ринок, сучасність, і Захід є добрими для України, то вони повинні бути добрими і для Росії. І така Росія навряд чи з’явиться, якщо авторитарна і олігархічна Україна об’єднається з авторитарною і олігархічною Росією.

Рух України до Європи є добрим для України, добрим для Європи і добрим для Росії. Це також добре і для української опозиції: де б ви воліли бути переслідуваним демократом – у Європі, чи у Росії? І, так, якщо Віктору Януковичу вдасться підштовхнути Україну до Європи, це буде також добре і для нього. Але нехай буде так. Інтереси українського народу повинні, безперечно, переважити інтереси Януковича. Наполягати на тому, що нинішня Україна не повинна приєднуватися до Європи, поки Янукович не стане демократом, не означає завдати собі самому шкоди, бажаючи нашкодити іншому. Це означає завдати іншим шкоди, бажаючи нашкодити самому собі.

Alexander J. Motyl. Integrating an Authoritarian Ukraine into Democratic Europe?

Джерело: Західна аналітична група