Написи, малюнки, символи та всілякі закарлючки “красуються” на фасадах будинків на парканах Тернополя. Більшість з них міщанам не зрозумілі, проте деякі — конкретні текстові послання. Люди діляться емоціями, думками про когось, “проголошують” всілякі лозунги.

Такі написи кореспонденти “20 хвилин” шукали в центральній частині міста. Поспілкувалися з одним з “писак”. Оцінити послання перехожим попросили психолога, а також працівників міськради, які за таке штрафують.

Авторам бракує розуміння

“Франц Кафка — наш президент” та “Слава Борхесу” – написи на дерев’яних парканах, які огороджують будівництва на вулиці Чехова. Одне від одного метрів за сто, але вочевидь зробив їх один автор, бо і фарба однакова, і почерк схожий. “Я люблю Тернопіль” – напис на будинку по вулиці Барвінських. Автор, можна припустити, не поспішав, бо малюнок чималий, ще й різними кольорами. Про те, що “Тереза не твереза” хтось повідомив на стіні “Італійського дворика”, а те, що “Мусора с***ть” написано на будівлі пошти на Коперника. Не просто напис, а невеличкий плакат з текстом “Коли я виросту, мені буде 20 років”, хтось приклеїв до муру при в’їзді в районну поліклініку на Острозького. “Покінчи зі своїм жахливим життям” – пропонує автор напису на англійській мові, який знайшли на магазині зброї на вул.Руській. Усі ці повідомлення для пересічної людини зазвичай — безглузді, але їхні автори стверджують: у них є і логіка, і зміст, головне – вдуматись.

– У Тернополі стиль текстового графіті не поширений, – розповідає тернополянин Сергій, який сам залишив кілька написів на стінах закинутих споруд. – Люди лінгвістичного складу розуму, замість створювати графічні теги – пишуть. Вони придумують короткі, влучні фрази, які вводять у ступор. Але той, кому вдається зрозуміти зміст цих фраз, отримує задоволення. Втім, і серед таких лінгвістичних графітників є невдахи, які пишуть просто якусь тупість.

Психолог Наталія Гаєвська вважає, що в більшості випадків текстові послання на стінах — прояв проблем автора.

– Коли людина починає на паркані чи на стіні писати якісь фрази, це є своєрідний шифр, який автор залишає іншим, аби ті здогадались, що з нею відбувається в середині, – каже пані Гаєвська. – Людина хоче привернути увагу, а також підсвідомо звільнитися від того внутрішнього психологічного напруження, яке вже не сила терпіти. Такі написи – це якраз один із таких методів позбутися напруження, але в основі все ж лежить самотність і нерозуміння. Я припускаю, що такі люди не мають достатньо розуміння в сім’ї та в друзів. До речі, людина може бути цілком адаптованою в соціальному світі, але її внутрішній світ не розкритий.

Штраф до 1360 гривень

Сказане психологом, як пояснила, більше стосується якихось незрозумілих лозунгів чи повідомлень. Якщо ж людина пише конкретні заклики на кшталт “покінчити з життям” – це вже може бути ознакою більш серйозних проблем і навіть психічних зрушень.

– Якщо люди знають авторів таких повідомлень, для них це мав би бути досить серйозний сигнал про проблему в автора, – продовжує Наталія Гаєвська. – У подібні написи люди часто вкладають послання: “Я вже не можу терпіти, я хочу змінити ситуацію, а як змінити – не знаю, тому найкращий спосіб піти з цього життя”. Часто таким людям навіть потрібна допомога фахівців.

“Крик душі” чи просто розвага, але в “очах закону” розмальовування парканів та стін — протиправні дії, за які карають.

– Якщо порушнику виповнилось 14 років – відповідальність несуть батьки. Штраф – до 85 гривень, – каже юрисконсульт управління муніципальної поліції Олександра Сивак. – Однак потерпіла сторона може звернутися до суду з вимогою відшкодувати матеріальну, а іноді й моральну шкоду. Тоді батьки навіть декілька тисяч заплатити можуть. Якщо порушнику більше 16 років, то він несе нематеріальну відповідальність, зокрема виконує суспільно корисні роботи.

Якщо ж малюють повнолітні, то штрафи для них значно більші.

– Людині доведеться заплатити штраф до 1360 гривень, – говорить пані Сивак. – До того ж ті, чиї оселі чи майно постраждали від графіті, можуть через суд вимагати компенсацію збитків.

Щоправда, муніципальні полісмени не можуть притягувати графітників до відповідальності. Вони знаходять порушників, оформляють протокол та передають “естафету” міліціонерам.