Ліга Європи:  «Аякс» – «Манчестер Юнайтед» – 0:2

Фінальний матч турніру не міг не відчути на собі впливу теракту в Манчестері, тим більше що команда з цього міста була одним з учасників двобою. Зрозуміла напруга наклала відбиток на власне футбольну складову поєдинку в Стокгольмі. Дещо різнилися і вихідні умови. Манкуніанцям конче потрібна була перемога – не так, можливо, задля самого трофею (з нього, як кажуть, і ритуального шампанського не вип’єш), як для здобуття перепустки в Лігу чемпіонів, оскільки 6-го підсумкового місця у англійській Прем’єр-лізі для неї було недостатньо. «Аякс» же має шанси пробитися в ЛЧ ще й крізь сито двох кваліфікаційних раундів. Врешті-решт, в цьому не надто яскравому матчі прагматизм більш маститого тренера і його більш досвідченої та класної команди виявився вагомішим за юнацьке завзяття амстердамського «інкубатора» (середній вік гравців «Аякса» – 22 роки). На 18-й хвилині Погба не без допомоги рикошету поклав початок перемозі, а на 48-й колишній гравець «Шахтаря» Мхітарян «запечатав» її. Радісні футболісти «МЮ» з кубком Ліги Європи – краплина бальзаму на зранені жахливим терактом душі їхніх земляків.

За фінальним поєдинком футболісти «Шахтаря», не виключено, спостерігали із змішаним почуттям досади і заздрості – типовими емоціями, викликаними успіхами суперників чи конкурентів. Зрештою, було від чого. «МЮ» в півфінальному двобої з кривдником донеччан «Сельтою» мало не повторив долю «Шахтаря»: перемігши 1:0 на виїзді, ледь не пропустив фатальний гол на власному полі.  Те, що клуб з Донецька нині – перший парубок на українському футбольному селі, сумнівів не викликає. Перевага підтверджена на кількох фронтах, і немає видимих ознак того, що найближчими роками на позиції гірників може хтось зазіхнути. Але, думаю, лукавили ведучі програми «Великий футбол»,  коли говорили, що саме виграш національної першості «Шахтар» ставив за головну мету сезону. Такий довід був би, можливо, доречним десь в Іспанії чи Англії, де кількість перемог клубів у різних єврокубках вже давно перевалила за два десятки, але аж ніяк не в Україні. Перемога «Шахтаря» ще у Кубку УЄФА 2009 року і виступ «Дніпра» у фіналі Ліги Європи 2015 залишаються головними здобутками нашого футболу на євроарені періоду незалежності. Тому якщо, приміром, Моуріньйо ще декілька років тому презирливо відмахувався від участі в Лізі Європи, вважаючи це нижчим своєї гідності (його обличчя не випромінювало особливої радості й цього переможного вечора), то для наших тренерів участь у турнірі (не кажучи вже про якісь вагомі здобутки) залишається осяйною мрією.

Ігор Дуда