Місійна праця з київською молоддю у ДОК «Збруч» смт. Скали-Подільської

З благословення Правлячого Архієрея Бучацької єпархії Української Греко-Католицької Церкви Кир Димитрія Григорака, який взяв під опіку дитячий оздоровчий комплекс «Збруч» смт. Скали-Подільської, цього року мені випала нагода мати літню семінарійну практику.

З 18 липня по 2 серпня 2012 р.Б. їдучи сюди я мав десь у серці тривогу через те, що у таборі відпочиває сучасна молодь великого міста Київ. Приїхавши у табір перше моє враження, що я не є на Західній Україні, а десь на місіях на Сході, але не хотілося опускати руки. Я молився Богу словами: «Господи, якщо я є тут, значить Ти щось хочеш через мене для цих дітей сказати»…

Починалася моя праця на диво, як хореографа, потім, як «діджея», але попри все гаряче вірив, що Христос любить кожного, незважаючи чи ти з Східної, чи з Західної України і ось є нагода для коротенької науки, завдячуючи педагогам, які були відповідальні за дітей і, які не перешкоджали мені. На наступний день звернувся до дітей і сталося чудо, після коротких духовний наук біля мене стояли вже не один десяток дітей. Того ж вечора була проведена перша вечірня молитва і розважання над Св. Письмом. На першій молитовній зустрічі зібралось 11 дітей, на другій – 17, далі 30 і більше. Стало традиційним щовечора звертатися з коротким словом до дітей та спільно співати одну релігійну пісеньку про Христа чи Богородицю. Зацікавились наукою про Ісуса як діти молодші так і старші. На десятий день у таборі уже питали чи сьогодні буде наука і пісня.

Тепер я з певність можу сказати, що Господь завжди шукає різних способів достукатись до людського серця і навіть завітати до нього. Велика заслуга у цій праці є старання о.Василя Германюка адміністратора парафії Успеня Пресвятої Богородиці смт.Скали- Подільської. Він як добрий душпастир теж переживав як розвиваються події у таборі, завжди старався щось підказати чи порадити. 24 липня у день Св. княгині Ольги вітали іменинниць, а на день Св. Рівноапостольного князя Володимира вдалось організувати невеличкий концерт не тільки щоб привітати іменинників, але й вшанувати 1024 річницю Хрещення Руси-України. У святі взяв участь також о.Василь. Він у своєму привітальному слові  наголосив, що завдячуючи великому князю Володимиру, ми маємо можливість називатися християнами та будучи охрещеними, отримувати безлічі ласк від небесного Отця. До святкового вечора були залучені також і відпочивальники цього табору різними віршами про Богородицю, Володимира Великого і Княгиню Ольгу, співались духовні пісні під супровід органної музики та задіяно молодь, яка іншими своїми талантами зуміла в турбазі київського заїзду прославити Триєдиного Бога. В кінці свята отець Василь уділив усім Господнє благословення.

У неділю 29 липня сталось ще більше чудо місійної праці. На богослужіння до місцевого храму, на Літургію східнього обряду УГКЦ вирушило 22 дитини, з яких 18 приступило до Святих Тайн Сповіді і Євхаристії, більша половина з яких перший раз. Серце раділо від переповненого щастя, тому що в цей день діти стали повноцінними учнями Христа. Під час св. Літургії було проведено Чин Відновлення обітів Хрещення, в якому всі разом відрікалися сатани й обіцяли служити та вірити Христу. В кінці Служби Божої всіх присутніх було окроплено свяченою водою. Таборяни з великою радістю повернулися додому.

Слідуючого дня після спільної молитви було проведено турнір по футболу, в якому взяли участь команди «Скеля» при парафії Успеня Пресвятої Богородиці та команди дітей, які відпочивали у таборі «Столиця», прийшли також і вболівальники, щоб підтримати свої команди. Гра вдалася – перемогла віра у Христа. Напередодні останнього дня заїзду в таборі було проведено конкурс малюнків свого ангела хоронителя на якому було відзначено малюнок-ікону св.Миколая.

Хочу подякувати всім хто долучився до цієї благородної праці, насамперед Богові за те, що Він через владику Димитрія доручив мені цих дітей. Також отцю Василю, всім вихователям і педагогам, всім працівникам цього закладу, особливо директору, п.Марії Лихо, заступнику директора з виховної роботи Василю Олексійовичу Кирилюку, який допомагав здійснювати цей добрий задум Божий. Нехай Милостивий Господь винагородить всіх сторицею і дарує усім нам свою невичерпну благодать.

Я вкотре пересвідчився, що без Господа ми нічого не варті. Я отримав можливість місійної праці на теренах Західної України, але з сучасною молоддю нашої столиці, до якої, мені здавалося, достукатися і показати науку Христа, було неможливим. Але Богу все можливе. Результат – зацікавлення молоді Києва релігійним життям, а головне прихід до храму і прийняття Святих Таїн.

бр. Ігор Стус, студент 5-го курсу Івано-Франківської Духовної Семінарії