Український економіст, громадський діяч та меценат, дійсний член Римського клубу, засновник міжнародного форуму в Давосі, уродженець Тернопілля Богдан Гаврилишин побував у Тернополі, – повідомляє TV-4. З робочою поїздкою він відвідує вищі навчальні заклади, в яких свого часу одержав почесні докторати – Тернопільський національний економічний університет, Івано-Франківський університет імені Стефаника та Чернівецький університет імені Федьковича.

Йому іде вісімдесят шостий рік, а він картає себе за те, що шість років не був у тернопільському виші, де вже давно є Президентом сенату – трохи хворів, а більше їздив як науковець і консультант світом. Нині він громадянин Канади, а живе в Швейцарії.

– Швейцарія – то Швейцарія, а Україна – то Батьківщина. Так що як мене питають люди “Де Ви живете?” – я живу в Україні, я тільки мешкаю в Швейцарії, – жартує Богдан Гаврилишин.

Народився наш земляк Богдан Гаврилишин у Коропці в тисяча дев’ятсот двадцять шостому, вчився у Чортківській гімназії, у сорок четвертому потрапив до Німеччини, далі був у таборі для переміщених осіб, а в 47-му виїздить до Канади, де на початках працює лісорубом, офіціантом і стає першим із повоєнних емігрантів, хто вступив до Університету Торонто. Далі отримав диплом інженера, магістра, а згодом навчався у Міжнародному інституті менеджменту у Швейцарії. По тому й почалась багаторічна педагогічна діяльність Богдана Гаврилишина. Він керує навчальними програмами в цьому інституті, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища та державного управління. У 1968 році Гаврилишин очолює Міжнародний інститут менеджменту у Женеві і керує ним вісімнадцять років. На початку 70-их цей Інститут своє 25-річчя вирішив відсвяткувати особливо. Так був заснований всесвітній форум у Давосі, куди тепер щороку з’їжджаються перші особи світового бізнесу і політики. Про все це йдеться у книзі спогадів Богдана Гаврилишина “Залишаюсь українцем”. Де б і кого у світі не навчав чи консультував Богдан Гаврилишин, він завжди пояснює, що він українець. Так, каже, його виховали батьки і згадує старшого брата, якого заарештувало НКВД і який загинув у таборах.

– Уявіть собі, як то так можна, як ваш брат віддав своє життя за свою мову, за культуру, за батьківщину, а я не мав можливості на це, бо був замолодий, хоча трохи шукав, в Карпатах, в УПА, але що був замолодий, то ше до того кволий – не підходив. То як не можна дати життя, то тоді потрібно жити для батьківщини, – каже пан Гаврилишин.

Ученому зі світовим іменем у ТНЕУ, де Богдан Гаврилишин Президент сенату, ректор вручив медаль і посвідчення до кілька років тому присвоєного звання почесного доктора права. Нам же ексклюзивно вдалось запитати в автора понад сотні наукових робіт, в тому числі книги з назвою “До ефективних суспільств. Дороговказ в майбутнє”, що не так робить Україна, що і в державі не все гаразд, і світ Україну не сприймає так, як би українцям цього хотілось. Богдан Гаврилишин відповів.

– Багато з тих, що при владі, не хоче цього робити, бо це не є на їхню особисту користь, а, на жаль, багато інших не знають, як це робити, – констатує відомий науковець. – Є надія не на тих, хто при владі, і не на тих, що є в опозиції. Надія є на нову генерацію, які знають мови, знають краще про світ, про все можуть дізнатися з інтернету, і як вони будуть йти до влади, то в першій мірі будуть йти групами цілими, а не поодинокими – не бути лідерами, а бути членами команди, і там йти, вони будуть розуміти. І це одинока мета, чому існує Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, – помогти їм в тому, що вони мають розуміти, що вони мають працювати для добра суспільства, а не на свої кишені чи на якісь привілеї… Процес почнеться за 7-8 років, а за 15 вже побачимо ефект.