Після публікації про події, що відбувалися у кар’єрі села Скомороше Чортківського району, до редакції “За Збручем” звернувся підприємець Василь Градовий, який висловив бажання оприлюднити власну точку зору. Нижче подаємо частину листа, яка стосується порушеної в попередній публікації проблеми.

“Усе почалося, ще в далекому 1994 році, коли жителі сіл Звиняч і Скомороше обрали мене головою ААГ «Правда». В господарстві не була виплачена заробітня плата за 1 рік, практично не було робочої техніки, а саме господарство мало величезний як на той час не погашений кредит. На зборах я пообіцяв людям, що справлюся з даними проблемами, газифікую село Звиняч та покращу стан доріг. У 1998 році газ підвели до села аж за 18 км з с. Білобожниця, а у 1999 році за кошти ААГ «Правда» здійснили газифікацію кожної вулиці с.Звиняч.

Піщано-глиняну суміш з хутора Муравщина ми возимо ще з 1995 року для підсипання доріг на території сіл Звиняч та Скомороше та території господарства через річку Серет. Колись це робили через дерев’яний міст, а у 1996 році за підтримки сільського голови Марцініва В.Ф. ААГ «Правда» за власні кошти побудувало бетонний міст. На початках я наймав КРАЗи в Калуші, екскаватор на Чортківському цукровому заводі, для того, щоб добувати та перевозити суміш на дороги. Розгортав суміш на дорогах танком. Усі жителі сіл підтримували мене у даній справі. Я з власної ініціативи щороку роблю частково поточний, а частково капітальний ремонт доріг сіл Звиняч – Скомороше.

За кошти ПАП «Дзвін» була зроблена дорога на вулиці Підмонастир довжиною 2 км. На вулиці Загомінки, де живе Гринчишин Юрій, калюжі були такі, що гуси плавали і обійти їх було не можливо. У 2013 році на прохання жителів села, ПАП «Дзвін» разом з дорожньою службою здійснили капітальний ремонт даної дороги. Матеріали, техніку вартість 300 000,00 грн. надало підприємство (в тому числі використовували й піщано-глиняну суміш з кар’єру на Муравщині), а роботи виконувала дорожня служба. Таким самим способом у 2013 році здійснили ремонт дороги Звиняч – Скомороше. У 2014 році був здійснений поточний ремонт доріг у селі Скомороше, вартість якого 100 000,00 грн. На всі ці роботи використовувалася піщано-глиняна суміш. Хто б що не говорив, але ні однієї машини даної суміші я не продав, а возив її на дороги, в тім числі й на господарство, давав людям – жителям Звиняча та Скомороше, які облаштовували свої в’їзди, огорожі. Бували роки, коли людям суміші вивезли більше, як на дороги. Тому у даному вчинку я не бачу проблеми. Хіба робити людям добро – це погано, за це потрібно карати?

На початку червня у Звинячі зробили поточний ремонт дороги на вулиці Загомінки за кошти ПАП «Дзвін». Ями засипали дрібним щебенем, висівкою, цементом та поливали водою для закріплення. Під час ремонту дзвонить мені відповідальний і каже: «Гринчишин Юрій з дружиною не дають засипати дорогу». Я приїхав і сприйняв це як жарт. Говорю: «Юра бери шуфлю та помагай засипати», а потім бачу він і справді не хоче, щоб ремонтували дорогу. Я прийняв рішення запитати кожного хто хоче, щоб йому підсипали дорогу біля його подвір’я. У кінцевому результаті не підсипали дорогу тільки біля будинку Юрія Гринчишина. Я думав на цьому наш з ним інцидент вичерпано, але ні.

Тому хочу йому сказати, що дорога до амбулаторії сімейної медицини у с. Звиняч (яка побудована спільними зусиллями сільської ради та ПАП «Дзвін»), де працює його дружина, зроблена таким самим способом: піщано-глиняна суміш, щебінь, висівка, залиті водою та вкатані. На відкриття амбулаторії приїздив міністр охорони здоров’я КМ України і зауважень до дороги не було. Надіюсь, що поки не буде побудовано асфальтної дороги до амбулаторії, ти як послідовний своїм переконанням чоловік, «що висівка шкодить здоров’ю і через неї можна захворіти на різні хвороби» (вислів Гринчишина Ю.), не пустиш дружину на роботу.

Я читаючи ст. 23 Кодексу України Про надра, «що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів» розумію, що маю право видобувати піщано-глиняну суміш для власних потреб та для покращення стану доріг у Звинячі та Скоморошу, при чому вклавши у дану справу ще й власні кошти, техніку та матеріали.

Тому ми як завжди спочатку, коли пісок був з глиною, возили на територію підприємства, а потім завезли до однієї та другої церкви с.Скомороше і почали робити дорогу в Скоморошу від крайньої хати до цвинтаря, де поховані батько Юрія та мій дідусь. Спершу мала бути піщано-глиняна суміш, потім щебінь та висівка. Але того дня Гринчишин Юрій вирішив боротися зі мною, як з корупціонером. Визвав представників організації «Скеля», на чолі з начальником відділу водних ресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Тернопільській області Андрієм Об’єщиком, який приїхав на позашляховику Nissan Navara, 2007 року випуску. (Де державний службовець взяв кошти, приблизно 600 000,00грн. на придбання такого дорогого автомобіля? Над цим питанням треба добре задуматися.) Чому особа, яка має бути на своєму робочому місці опинилася аж у Чортківському районі з питань, які не відносяться до її компетенції?

Я приїхав у кар’єр і зовсім не був налаштований на конфлікт, не заперечував проти документування фактів видобутку піщано-глиняної суміші для підсипання доріг та власних потреб правоохоронними органами. Але коли мій тракторист, уже пенсіонер, сказав, що пан Об’єщик заліз до нього в трактор, перед яким стояли люди та заглушив його, я не стерпів. А якби він замість заглушити трактор дав газу та наїхав на людей. Хто б за це відповідав пан Об’єщик чи я? Коли я заступився за 70-річного тракториста Об’єщик витягнув пістолет та став мені погрожувати. Пану Об’єщику ніхто не мішав спостерігати, а провокувати мене на незаконні дії, кажучи, що буду це трактувати як самооборону не потрібно.

Пізніше виявляється – він ще вів приховану відеозйомку, яка кваліфікується як злочин згідно зі статтею 359 Кримінального кодексу України (Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації, а згідно статті 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Тому треба замислитися чи особа, яка порушує законодавство може боротися за наведення порядку в державі.

Тому виходить, що пан Об’єщик у робочий час займається справами громадської організації та порушує законодавство України прикриваючись військовими та “кіборгами”, які захищали Донецький аеропорт. “Кіборги” зайшли, з мого дозволу на території підприємства, переконалися, що піщано-глиняна суміш не продається і сказали, що їх інформували про зовсім іншу ситуацію. А п. Об’єщик, знову порушуючи законодавство, проник на території Дзвону, провокуючи не тільки мене, але й охорону підприємства.

Жителі Звиняча та Скомороше ставляться з повагою до моєї праці, тому що знають, який вагомий внесок я роблю у розвиток сіл. А саме: газифіковано Звиняч та Скомороше, встановлено вуличне освітлення, покращено стан доріг, проведено благоустрій на кладовищі с.Звиняч: встановлено огорожу, дві тверді площадки вартістю 100 000,00грн. За кошти ПАП «Дзвін» були зроблені в’їзд у село Звиняч, автобусна зупинка у Звинячі, збудована капличка Матері Божої, перекрита греко-католицька капличка с.Звиняч, також мозаїкою оформлені її фасади церкви, надана жовта бляха для позолоти куполів православної церкви с. Звиняч, зроблений кам’яний вхід до даної церкви, спільними зусиллями з сільською радою відремонтований дитячий садочок, повністю укомплектований ДНЗ постільною білизною, подушками та ковдрами, надаються продукти для харчування дітей. У Скоморошу ПАП «Дзвін» побудувало міст, допомогло перекрити греко-католицьку церкву, зробити в’їзд до неї, побудувати каплицю св.Яна (якого вкрали), надало допомогу для будівництва каплиці біля православної церкви та багато інших справ, яких і не перелічиш. І коли в статті пишуть фермер, що краде народне добро, то про кого йде мова.

Про того, який зимами 2013 та 2014 років, коли замело дороги до сіл Звиняч та Скомороше цілодобово прогортав власною технікою дороги Косів–Скомороше, Вербівці – Звиняч, щоб підтримувати сполучення. На дані роботи використав 30т дизельного палива, роботу механізаторів, техніку загальною вартістю 600 000,00грн. І заслужив подяку від жителів села у районній газеті. А хіба тут я не порушав Закон? Хіба я мав право прогортати сніг на дорогах, які є у підпорядкування райавтодору. Але тут порушень з моєї сторони пан Юрій не побачив. Він аж сьогодні захотів написати «свою правду».

Ті кошти, що я вкладаю у розвиток сіл в 10 разів більші вартості піщано-глиняної суміш, яка була накопичена для підсипання доріг, тому що я ціную благополуччя, довіру та підтримку своїх пайовиків, допомагаю їм, а вони віддячують взаємність.

А такі борці за справедливість, як Гринчишин Юрій, (до слова, я йому не погрожував, він збрехав, я йому подякував за його вчинок) хай на власному прикладі показують, як потрібно піднімати село”.

Читайте на цю тему: