Продовжувати справу предків для родини Сухішвілі стало традицією. Кожне покоління вносить у розвиток балету щось своє.
Професійна хореографія, сотня танцюристів, вражаючі костюми та народна драматургія вже більше 65 років приносять світове визнання балету «Сухішвілі». Три покоління продовжують починання своїх предків і примножують славу колективу.
Славетний балет нещодавно побував і в Тернополі. Кореспонденту «20 хвилин» вдалося поговорити із онукою уславлених хореографів – Ніно Сухішвілі. Наразі вона керує трупою і водночас є художником по костюмах.
1.Як давно Ви почали займатися з танцями?
– Ще з дитинства. У нас, у Грузії, кожна друга людина вміє танцювати. А національні танці користуються неабиякою популярністю. Професійно ж займатися балетом в ансамблі почала десь років у десять. Сьогодні він є невід’ємною частиною мене самої. Не уявляю свого життя без нього.
2.У ЗМІ Ви неодноразово повторювалися, що батьки були вашими найжорсткішими критиками. Що вони такого робили?
– Насправді ні мене, ні брата Іллю ніхто насильно не примушував танцювати. Ми самі хотіли продовжити родинну традицію, адже то-велика честь. Що стосується батьків, то вони вимагали від нас більше, ніж від інших учнів. Ніяких потурань для нас не було. Ми вчилися досягати вершин власними силами. Ми також колись починали з масовки. Наразі завдячуємо батькам за таку школу.
3. Відомо, що сценічне вбрання для родини Сухішвілі є чимось особливим. Де Ви черпаєте ідеї для створення одягу?
– Видумувати велосипед не доводиться. У музеї, який створений при нашому ансамблі, зберігаються костюми ще 40-х та 50-х років минулого століття. Деякі з них і досі використовуємо для своїх виступів. За основу беремо національні особливості грузинського вбрання різних часів. Багато нових костюмів я придумала сама. Це — народні костюми з усіх регіонів Грузії.
4. Маєте одяг, який символізує успіх?
– Ні про що таке не задумувалася. Успіх нашого колективу — у повсякденній роботі та бажанні самовдосконалюватися. Інакше, у нас би нічого не вийшло.
5. Наскільки важко потрапити пересічному грузину у Вашу трупу?
– Насправді дуже багато охочих танцювати на професійному рівні. Для дітей танці — це і є спорт. Не побоюся голослівності, але завдяки балету «Сухішвілі» останні півстоліття національні танці стали особливо популярними. Щоб потрапити в ансамбль, молодь проходить кастинг. Серед дівчат і хлопців обираємо талановитих і струнких, із приємною зовнішністю. Адже склад балету — його обличчя. Репетируємо свої номери ми досить довго й наполегливо, а тому таких, котрі не вміють танцювати в нашому ансамблі бути не може.
6. Вас, мабуть, упізнають на кожному кроці?
– Якщо чесно, не дуже звертаю на це увагу. Я звикла, що із танцювальної династії прізвище давно перетворилося у професію.
7. На афішах замість Сухішвілі інколи можна зустріти Рамішвілі. Як правильно?
– Прізвище дідуся — Сухішвілі, а бабусі — Рамішвілі. Усі звикли до такої інтерпретації. Однак, за грузинськими традиціями, акцент роблять на прізвищі чоловіка. Він є головою родини, і це нікого не ображає. Офіційна ж назва колективу — Національний балет Грузії «Сухішвілі».
8. У Вас є чоловік?
– Так, я одружена. Але прізвище залишила своє. У нас на Батьківщині не прийнято переходити на прізвище чоловіка, як скажімо, в Україні. Тому я залишаюся Сухішвілі.
9. Ви так гарно розмовляєте російською мовою. А українську знаєте?
– Моє покоління в Грузії добре знаю мову колишнього Радянського союзу. Тому так гарно і розмовляємо. Молоде покоління вже більше вчить англійську мову. Проте з українською, на жаль, усе набагато складніше.
10. Як скоро відкриєте студію грузинського танцю в Україні?
– Відкрити бізнес в іншій країні дуже складно. Адже тут інші закони й вимоги. При балеті ж у Грузії працює Академія танців, де вчиться близько 700 дітей різного віку. Але потрапити в неї не дуже легко. Ми проводимо ретельний відбір. Адже потім ви вибираємо собі майбутню танцювальну зміну.
11. Про що мрієте тепер, коли Вас знає увесь світ?
– Завжди знайдеться про що мріяти. Підніматися на вершину не так складно, як утриматися на ній. Наразі ми вдосконалюємо танцювальну техніку. Адже й надалі хочемо, щоб прізвище родини відлунювало в душах глядачів.
Наталія Бурлаку, «20 хвилин»
Loading ...