Марія Бурмака: В Тернополі живуть особливі люди

Марія Бурмака розповіла в Тернополі про політику, свою любов, чоловіків.

Я скільки співаю, а це вже більше двадцяти років, то постійно кажу що мені не дуже подобається, коли мене називають зменшувальним ім’ям, мені вже багато років, але якщо мене так представляють, якшо це до мене прикріпилося на стільки років, то, значить, я асоціююсь з чимось хорошим, можливо з дитинства, можливо з чимось ще.

Здається, що мені не виходить писати хіти, для мене важливий текст, щоб запам’ятовувалась мелодія і щоб це все були не пусті слова. Зажди це якийсь месидж, завджи я хочу щось донести, і завжди їх багато. Часто мені кажуть, що “от знов у Марії пісня, де дуже багато слів і не всі розуміють їх значення”.

Проблем із потраплянням в ефір нема в Тернополі, бо то файне місто і тут взагалі особливі люди живуть. І тут навіть результати виборів це показують, ми знаємо, що це українське місто. Тому мені тут добре дихається. Але ту ситуацію з утисками українського, яка є в країні, звичайно, я це відчуваю на собі.

Так, я українська співачка і це позиція. В моєму репертуарі є різні пісні. Є переклади моїх пісень англійською, один поет мене гарно переклав і коли я їду з концертом до Америки, або Канади, то я кілька пісень співаю англійською, бо на концерти приходить англомовна публіка. Декілька пісень є польських, навіть один раз в житті я записала пісню «Тёмная ночь» для виступу на Інтері, це єдина пісня російською мовою, її дуже любив мій дідусь, який воював. Він помер, коли мені було два роки. Але це епізодичні моменти. Українською мовою я буду співати завжди. Кожна моя пісня, навіть дитяча, має громадянський зміст, навіть про любов. Я людина своєї країни і я цим пишаюсь.

Моїй дочці вже 18 років, вона закінчує перший курс “Києво-Могилянської академії” за спеціальністю „Соціологія”. Але саме зараз вона збирається перепоступати в якийсь інший вуз, саме для того, щоб займатись музикою. Це крає моє серце, я кажу: Ярина, подивись на мене, який це важкий шлях. Але що я можу сказати, перед її очима проходить моє життя і я розумію, що вона хоче жити таким життям, як живу я. Вона проекрасно грає на гітарі, закінчила музичну школу. Вона знає сучасний репертуар. Починаючи з українських пісень, закінчуючи Адель, словом, дуже багато вона співає і я розумію, яка соціологія, яка вища математика. Тому хай чинить, як знає, це її життя.

Зовнішній вигляд – це стиль людини, те, як виглядає її лице, як вона виглядає у своєму віці. Я за багато років знаю, що мені пасує, що мені не пасує. Але в мене також є подруга Світлана Власюк, яка колись була стилістом журналу „Космополітан”, вона допомагала з одягом гурту ТНМК і Тартак, це людина, яка є дуже давно, яка придумала одяг в багатьох кліпах.

Світлана висилає мені смс, коли бачить, що є якісь речі, які мені потрібні, або коли вона бачить, а я абсолютно цього не встигаю, і є така ціна, за яку якусь річ просто не можна не купити, то вона, знаючи мої розміри, мені купує, взутя також. Тобто образ я сворюю сама, але є людина, яка мені в цьому допомагає.

Щодо обличчя, то я скажу, я належала до тих людей, які палять, але я кинула і скажу, що це виличезний плюс до зовнішності, якщо хтось палить, рекомендую, кидайте, це краще ніж будь які креми і будь що, а також слід висипатися, вести зродовий спосіб життя.

Чого гріха таїти, я подобаюсь представникам чоловічої статі і це прекрасно. А може це все просто не зовнішність і не стиль, а блиск в очах, а може це все просто якесь от гаряче серце, або якась світла аура, або енергетика, я не знаю.

З усіх соцмереж я користуюсь Фейсбуком, він виконує функцію і блогу, і твіттеру, і я там пишу якісь свої рефлексії, з приводу політичних навіть подій, таке буває. Або просто пишу свої думки з якогось приводу, потім бачу, що часто журналісти беруть якісь мої фрази з Фейсбуку. Але часто так само розповідаю про своє особисте життя.

В мене там 5 тисяч друзів, на мої оновлення підписалось 11 тисяч осіб. З такою кількістю – це маленька газета. Я вийшла на сьоме місце серед всіх користувачів українського Фейсбуку. Залишивши позаду багатьох політиків. Мені це дуже приємно і я всіх сприймаю, як друзів.

Музику я не залишу ніколи, хіба вона залишимть мене. Для мене головне навіть не те, що я співачка, а те, що я пишу. Я почала писати музику в 5 років, такого не було, що я би не писала, що стосується громадської діяльності, то мене запрошують експертом, моя думка важлива. Я не кажу, що не буду займатися політикою, в якихось ситуаціях, я вважаю, треба виходити зі своїх кухонь, і зі своїх андеграундів, але зараз набагато більше користі своїй батьківщині я можу принести музикою, це велика влада, володіти серцями людей, до політики я ставлюсь, як до необхідності боронити батьківщину.

Як сказав Ів Сен-Лоран, найкраще виглядає жінка, яка вдягнена в скромну спідницю, в темну водолазку, але яка йде під руку з чоловіком, який її любить. Це найбільше прикрашає жінку. Такий чоловік має бути один. Я не можу сказати, чи знайша я такого чоловіка на все життя, але серце моє не є вільним зараз. Писати такі пісні і мати холодне серце – не виходить. Я закохувалась в своєму житті, любили мене.

Були ситуації, коли я дуже сильно закохувалась в людину, а людина була до мене байдужою, і в ці моменти: а чи він звертає на мене увагу, а чи я йому подобаюсь, а шо ж я сказала, Боже, яка я дурепа, шо ж я наговорила, мені треба було менше говорити, а шо він про мене подумає… Це все дуже класні моменти. Не в плані любові, але мене оточують дуже класні чоловіки музиканти, колись мій директор Віталік Пастух сказав, от в тебе є група і це є твоє особисте життя. Ця чоловіча енергія вона навколо мене постійно.

Кохання кожному бажаю. Зустріти таку людину, або розгледіти її, яка поряд і дивиться на вас з захватом. Всі жінки це відчувають, бояться відкрити душу і бути смішною, але це молодість.