15-річний тернополянин Марко організував виробництво FPV-дронів. До справи долучилися ветерани та бійці запасу.

У місяць збирають до 30 квадрокоптерів, а в майбутньому хочуть поставити виробництво на конвеєр і виробляти до тисячі дронів, розповідає Суспільне.

Разом із Марком працює 55-річний Володимир. Чоловік складає рами для дронів. Каже, випробовує новий матеріал — текстоліт.

“Ця деталь для нас нова, вона українського виробника. Ми хочемо подивитися, як вона буде служити, як буде збиратися в наших умовах і чи підійде нам. Тому що всі деталі різні, бо різний виробник, відповідно різна якість. Якщо буде нормально, будемо далі виробляти дрони з цих деталей, а якщо ні — будемо шукати іншого виробника. Нам потрібно, щоб було легко збирати і щоб потім дрон гарно служив нашим хлопцям”.

Поки Володимир складає рами, Марко спаює політний контролер.

“Це регулятор оборотів моторів. Я його луджу, щоб зручніше було підпаяти до нього мотори. Але бувають випадки, коли мотори паяють не тією стороною, тоді їх доводиться перепаювати, або перенаправляти у програмі. Ми закупляємо найпоширенішу схему — SpeedyBee F405 V3. Вона має досить великий попит в Україні й через поширеність на ринку з’явилися браковані схеми. Тому я їх паяю”.

Усі деталі для дронів купують в інтернет-магазинах. Гроші на це збирають серед друзів і знайомих. Загалом виробляють два види безпілотників, каже Володимир.

“Ці маленькі семидюймові — це дрони-камікадзе. Вони прилітають один раз і його більше немає. Використовуються для того, щоб знищувати живу силу та легку техніку. В принципі, є випадки, коли дрони-камікадзе знищують танки, БМП, БТР. Також складаємо більші дрони — дев’яти або десятидюймові. Такі більші дрони використовують для скиду. В них є спеціальний пристрій, який скидає те, що потрібно. Якщо потрібно скинути гранату чи якийсь боєприпас і знищити ворога — чіпляють боєприпас. Якщо потрібно скинути нашим хлопцям медикаменти — чіпляють медикаменти”.

Долучився до справи також ветеран Юрій Орденас. Розповідає, дрон-камікадзе може підняти півтора кілограма, а великий дрон — до трьох. Розганяються безпілотники до 120-130 кілометрів на годину. Чоловік каже, виробництво меншого дрона зараз обходиться у 13-ть тисяч гривень, якщо разом з батареєю — 16-ть. Вартість виробництва великого безпілотника – до 21-єї тисячі.

“Зараз виробництво обходиться трішки дорожче, аніж мало би бути, бо немає великих партій і ми не можемо мати якихось знижок. І в основному ми купляємо запчастини на ОLХ чи на інших ресурсах, щоб швидше це зробити. Бо партія — це від ста штук потрібно замовляти, там інші ціни та інші можливості. Поки що такого в нас немає”.

Наразі в місяць складають до 30-ти FPV-дронів, а в майбутньому хочуть поставити виробництво на конвеєр і робити до тисячі штук у місяць. Тоді, каже Юрій, економитимуть від двох до чотирьох тисяч гривень на складанні одного дрона.

“Було б добре, якби виробництво було налагодженим. Тоді можна залучати більше людей, давати робочі місця, виробляти дрони великими партіями. Також хотілося б, аби міська рада, обласна військова адміністрація та обласна рада були зацікавлені у фінансуванні таких виробництв, бо на людських ресурсах довго не протягнеш”.

Усі безпілотники роблять під потреби бійців, які до них звертаються.

“Спілкуюся з чотирма різними хлопцями і в них різні дрони, різні прошивки, різні модифікації та різні запчастини. Не може так бути, що один дрон підійде всім. Бо у всіх різні бойові завдання. Не може бути так, що хтось собі придумав і прислав будь-який дрон, а хлопці замість того, щоб відпочивати після виходів, мусять цей дрон крутити, переробляти під себе, перепрошивати. Так не має бути. Має бути запит і відповідно під цей запит робиться і відсилається дрон”.

Після прошивки усі дрони випробовують, а вже потім передають на фронт.