Щось у цьому чоловічкові, як відзиваються його підлабузники із близького оточення, є від Наполеона. Проте пересічний громадянин бачить у цьому неосвіченому нардепі низьку опецькувату фігуру із накачаними у минулому м’язами, які перетворилися від ситого парламентського пирога на солідні жирові накопичення, непомірні апетити, амбіції та жадібність, яка переросла у параноїдальну манію робити гроші із усього, що лежить, стоїть і ворушиться.

Колись у буремні 90-ті, найважливішому етапі Муцового завоювання місця під сонцем в нашій області, а сьогодні уже Ореста Павловича, а тоді «поганяла» Орка — в  бригаді майстра спорту із вільної боротьби, пройшло первинне накопичення капіталу на чортківських трасах через побори транзитних поляків, які вигрібали із наших магазинів весь крам, який тільки можна було продати і на ньому заробити доляри. Частина із них стала стартовим капіталом  офіціанта із нічим не примітного «дружбівського генделика» під гучною назвою «Галактика». Але вчасно зрозумівши, що такий “бізнес” не може вгамувати його апетити, він докебетив, що найбільше можна заробити в найпродажнішій системі, ні не проституційній діяльності, але аналогічній, себто в політиці. А тому за нажиті польські доляри та на офіціантські чайові зорганізує таку собі телерадіокомпанію і газетку під назвою «Репортер» (у народі — «Рекетир»). Методи журналістської роботи, за невміння перебудуватися, залишилися ті ж, як і на чортківських теренах. Вибиралася грошова або впливова у галичанському краю особа і на сторінках газетної жовтизни починалося жорстоке цькування жертви. Тільки солідні тисячедоларові відкати із п’ятьма і більше нулями могли призупинити цього газетного лайномета. Найцікавіше, що фактажу у Муца було достатньо і до речі доволі кричущого. Проте при детальному аналізі ставало зрозуміло, що наведені факти і документи на сторінках газети могли потрапити до Муца тільки із оперативних справ правоохоронних закладів. І то тільки найбільш утаємничених. Недарма про глибокі тривалі таємні Муцові зв’язки із КГБ та міліцією на Тернопіллі не говорить хіба що лінивий.

Далі політичні уподобання Муца розвивалися у потрібному напрямку — тільки під владними «кришами» і за їх таємного фінансування. А перед неосвіченими масами він виглядав як правдоборець і захисник народних інтересів. Так він систематично, у тому числі і за сприяння податкової, добивав Левківську міську раду проплаченими мітингами, яка була в опозиції до кучмівської влади на початку 21 століття. Провладна партія Медведчуківська СДПУ(о) з радістю підхарчовувала такого активного ліквідатора політичного галичанського вільнодумства, оскільки її цілі були направлені на придушення Народного Руху України та інших опозиційних партій, що діяли на теренах Тернопілля. Та часи «есдеків» минали, і на політичну арену прийшли величезні донецькі капітали, які бульдозерними методами впевнено і вперто пробивали собі дорогу до політичного олімпу. Відчувши запах великих грошей, Муц одразу зметикував, що кращого штовхача до заповітної мрії йому не знайти. І не випадково, за відсутності на той час реального завоювання регіоналами електорату на західних областях України, на хвилях доларової експансії розпочався наступний поворот у житті місцевого Наполеончика. Завдяки східним і південним та окремим галичанським продажним виборцям, Орест Муц протиснувся до омріяного нардепівського крісла. Є кілька дирижерів, які помахом руки керують депутатським стадом, що кидаються запопадливо тиснути на заповітні кнопки. Його повністю влаштовує роль рядового кнопкодава, позаяк на інші ролі він не годиться по причині «малого скудоумія», як говорять наші російські сусіди по кордону.

Проте сьогодні партійні ігрища народу надоїли до оскоми і отримати мандата для Муца стає просто процесом примарним. А владна Партія Регіонів за свої жорстокі економічні експерименти над країною і придушення завойованих за часів незалежності України народних свобод, сьогодні, за всю історію свого існування має практично найнижчий рівень довіри в Україні. Недовіра до партій, які сьогодні стали подібними на бізнес-структури, досягло такого критичного рівня, що всі, у тому числі і наш антигерой Муц, кинулися шукати місця, де можна було би завоювати електорат. А таким неосвоєним політичним полем залишилась довіра до громадських об’єднань, де люди самоорганзовуються для захисту своїх інтересів. Тому всі політичні партійні невдахи почали створювати собі прикриття під виглядом різноманітних громадських організацій, щоб сховати своє гниле партійне нутро на мажоритарних округах та замаскувати свою приналежність до партій влади.

З метою запудрити мізки малоосвіченому електорату місцевий наполеончик-регіонал Орест Муц раптово перефарбувався в громадського діяча, створивши таке собі  прикриття — об’єднання «Представництво Тернопільщини». І тільки зауважте, які благородні цілі «впарює» галичанам цей чолов’яга із чортківської дороги. Цитую оригінал із рекламної статті в одній із обласних газет: «Представництво Тернопільщини» — це представництво мешканців Тернопільського краю в органах влади, у справі збереження та примноження наших національних, культурних та духовних традицій, підвищення добробуту краян. Це — об’єднання земляків, які прагнуть добра рідному краю. І завдання об’єднання – формування позитивного іміджу регіону, реалізація його економічного потенціалу, впровадження соціальних проектів, захист соціальних інтересів кожного мешканця краю, налагодження ефективної співпраці усіх гілок влади з громадою, сприяння й участь у виборчому процесі». Бачте до чого він апелює – цей замаскований ненародний депутат! До того святого для кожного українця, проти чого він все своє свідоме життя боровся!.. Оце вже приїхали — найбільший знищувач патріотично-демократичних засад в області почав перед виборами опікуватися патріотичним рухами! Може він ще вступить перед виборчими перегонами до ВО «Свобода» чи КУНу??? Ось де його задумка – за туманом словоблуддя ввести в оману тернопільського виборця.

На всю потужність з підкупу електорату почала працювати владна регіоналівська вертикаль у Шумському районі, куди збирається податися на вибори Муц. Туди вже вкидається більше ЗО мільйонів гривень на ремонти доріг із державного бюджету. Такі ж величезні кошти будуть вкинуті до Кременецького і Збаразького та інших районів. Нагло видерто з українських пенсій і зарплат вчителів, лікарів, коштів на лікування жебрацьки збіднілих хворих краян в обдертих районних і обласних лікарнях і школах. На цьому тлі розгортається дискредитація і так добитого губернатора області Хоптяна, на якого Орест навіть подав судовий позов, що ніби той позаклеював своїм зображенням рекламу “За довіру відпрацюю!” Ореста Муца. Позов аж на 200 тисяч! Це логічно, бо у своєму оточенні він уже давно списав губернатора в розхід, хоч той і намагається вибілитися після скандального ДТП. Окрім себе Муц вже не бачить на чолі нашої області, про що постійно торочить в президентській канцелярії, бігаючи туди, як по свячену воду.

До речі про церкву. Муц уже з десяток разів світився в Почаївській Лаврі, куди бігає до предстоятеля Російської православної обителі, яку Московський патріархат нагло, по-рейдерськи, захопив у народу України. І є достовірна інформація, що цьому величезному грішнику вже обіцяно пастирське благословення з боку російського патріархату про повну ідеологічно-церковну підтримку в північних регіонах нашої області, де доволі потужні впливи Москви. Муц, уже наскільки відчув себе всесильним «смотрящім» на Тернопіллі, що на місці бігборда Януковича, що висів на стіні приміщення, де дислокувався офіс регіоналів, він уже приліпив своє набридле усім обличчя, прикрашене окулярами, мабуть для підвищення «інтелігентності» своєї  пики. Аналогічна картина і по області, де борди Януковича замінив всесильний Орко. За такими розкладами і шаленими коштами, якими підкуплять наших жадібних земляків, у нього є всі шанси стати місцевим фюрером-наполеончиком, якщо йому свідомі громадяни не надають по писку на виборах, проставляючи свої відмітки у бюлетенях навпроти прізвищ реальних опозиціонерів, чи то від Свободи, Фронту змін чи Кличка.

Тарасова Правда