“Фашист” на полі

1982 р. 1/2 фіналу. ФРН – Франція – 3:3 (пенальті – 4:3)

Вболівальники зі стажем, звичайно, пам’ятають цей матч, який небезпідставно вважається одним з найяскравіших в історії світових чемпіонатів. А за ігровою драматургією, сюжетним конфліктом йому, без сумніву, варто віддати пальму першості. Обидві команди розпочали турнір з поразок, але якщо французи поступилися англійцям (1:3), то німці здивували світ, програвши Алжиру (1:2), а потім ще й, разом з австрійцями, зганьбилися на увесь той самий світ,  зігравши у дуже “дивний” матч, який дав змогу обом збірним продовжити боротьбу в наступному раунді, не пустивши туди “нахабних” алжирців. Втім, до півфінального поєдинку галли і германці підійшли у повній бойовій готовності. На гол німця Літбарскі влучним ударом з 11-метрової позначки відповів Платіні. Далі гра проходила з обопільними шансами на успіх, доки не стався випадок, що спричинив бурю в спортивному світі й мав навіть політичні наслідки. Намагаючись перервати вихід віч-на-віч француза Батістона, голкіпер збірної ФРН Шумахер у стрибку врізався стегном просто в обличчя суперника, відправивши того у глибокий нокаут. Батістон прийшов до тями аж у лікарні – без трьох зубів і з тяжким струсом мозку. “Я бачив, що з ним щось серйозне – згадував пізніше Шумахер, –  і хотів підійти й вибачитися. Але біля Батістона вже стояли, вигукуючи прокляття і погрози на мою адресу, французи Тігана і Трезор. Я не хотів устрявати в конфлікт з ними і залишився стояти у воротах…”. Брутальний вчинок Шумахера в подальшому викликав хвилю антинімецьких настроїв у Франції. Шумахера там називали не інакше як “фашистом”. Дійшло до того, що канцлер ФРН Шмідт змушений був вибачатися перед президентом Франції Міттераном за свого співвітчизника. Підлила масла у вогонь і, м’яко кажучи, нерозважлива репліка самого Шумахера, коли він дізнався про травми Батістона (“Що ж, я готовий купити йому золоті коронки”). Все ж Шумахер відвідав Батістона у лікарні, і вони потисли один одному руки.

Та повернемося до матчу. Спершу здавалося, що справедливість торжествуватиме і зло буде покаране. У додатковий час французи Трезор і Жірес забили голи-красені у ворота одіозного Шумахера, і Франція вже перебувала в очікуванні тріумфу. Такої ж думки були, мабуть, і самі французькі футболісти. Вони забули, з ким мають справу . Спершу разючий випад Румменіге, а потім “бісиклета” Клауса Фішера відновили рівновагу в рахунку. А у серії пенальті нерви у німців виявилися міцнішими – промах француза  Боссі став фатальним. На французьких футболістів просто боляче було дивитися – обличчя Платіні, Рошто, Тігани не виражали нічого, крім повного спустошення…

Ігор Дуда

Читайте також:

Драми на чемпіонатах світу: епізод 1