На перший післяолімпійський етап кубка Світу українська команда вирушила без свого капітана Олени Підгрушної. Більш того, олімпійська чемпіонка в нинішньому сезоні вже не вийде на старт. Про це вона розповіла кореспонденту порталу biathlon.ua.
— Олена, нинішній сезон для вас закінчений. Не прикро? Адже залишалися шанси поліпшити свої результати в підсумковому заліку.
— Що вже тепер міркувати, якщо я фізично, за станом здоров’я не можу виступати. Адже не можна звинувачувати в цьому свій організм? Добре, що здоров’я дозволило мені виступити на Олімпіаді і проявити себе там, де це було найбільш необхідно на даний момент. Життя не закінчується на декількох етапах Кубка світу. Хоча про продовження кар’єри говорити поки не будемо. Я йду в декретну відпустку, тому на найближчий рік я беру паузу.
— Повернімося в Сочі. Де, крім “золота” в естафеті, могли ще розраховувати на медалі?
— За медалі потрібно було боротися в кожній гонці.
— Здалося, що ви незадоволені були своїм виступом в індивідуальній гонці. Це насправді було так?
— Я незадоволена жодним своїм індивідуальним стартом на Олімпіаді, тому що я була не в оптимальній формі, і не про який пік форми говорити не доводилося. У Сочі були показані далеко не ті результати, на які я налаштовувалася і до чого готувалася останні чотири роки.
— Причини назвати можете?
— Причин багато. Це і стан здоров’я, адже перед Олімпіадою я перенесла хворобу, і фізичний стан був далеко від оптимального. Десь позначилася і недостатня акліматизація, не зовсім я була готова виступати на висоті.
— У пресі була інформація, що одна з причин — це тренерські прорахунки.
— У нас в команді є й тренери та науковці. Вони даний момент аналізують, вивчають, і сподіваюся, будуть зроблені правильні висновки. Якщо і відбулися якісь помилки і прорахунки у підготовці, то в майбутньому вони будуть враховані. Це питання не прості, і вони не в моїй компетенції.
— Ситуація в країні сильно вплинула на виступ?
— Знаєте, я тільки останнім часом зрозуміла, чому так часто задають це питання. У нас не було достатньо часу детально стежити за подіями в країні. Щось бачили по телевізору, щось в інтернеті. Мене інформацією постачав переважно чоловік. Тепер я здогадуюсь, щоб мене не засмучувати, він дуже багато чого просто не розповідав . Лише опинившись в Україні, я дізналася правду про все, що відбувалося, і стала розуміти, знай ми всю правду — невідомо, в якому моральному стані ми були і не факт, що змогли б виграти естафету.
— Знай всю правду, могли б ви не вийти на естафету?
— Незважаючи на всю складність ситуації, я говорила відразу, що такого варіанту навіть не розглядали. По-перше, ми їхали на Олімпіаду за медалями, а естафетна гонка, була однією з тих, де нас багато хто вважав фаворитами. По-друге, для багатьох людей вірили і вболівали за нас це був би величезний удар в такій непростій ситуації. Тому і дівчатка, і тренери говорили лише про одне, що ми повинні вийти і виграти золоті медалі. Напевно в ситуації, що склалася, наша перемога стала подвійно дорожчою.
— Як у даній ситуації поводилися ваші суперники, спортсмени з інших країн?
— Може трохи несподівано, але після переможної естафети, ті хто володіли інформацією, поряд з привітаннями висловлювали нам і своє співчуття. Однак, в цей же час говорили, що на тлі тієї ситуації, що склалася в країні, ми здійснили вчинок, гідний справжніх героїв.
Loading ...