Під час парламентської кампанії члени ВО «Свобода» обіцяли: права своїх виборців у парламенті вони будуть відстоювати всіма можливими методами, включаючи силові. Сказано – зроблено. Після перемоги на виборах «свободівці» відразу стали «бойовим» крилом опозиції. Вони регулярно блокують парламентську трибуну і беруть участь у бійках з представниками Партії регіонів і комуністами.

Але революційний запал починає згасати. Юрій Михальчишин, який сам себе називає найбільш радикальним членом партії Олега Тягнибока, вважає: постійні бійки біля крісла спікера, непомітно для опозиції, почали грати проти неї.

«Моя суб’єктивна думка – тактика блокування трибуни парламенту рішуче налаштованими народними депутатами від опозиції себе виправдовує. Але тільки за однієї важливої ​​умови: якщо вистачає рішучості довести почате до кінця і якщо учасники цих акцій не грають на камери.

Імітація блокування трибуни дискредитує цю форму парламентського протесту. В результаті вона швидко втрачає свою вагу в очах виборців, які спостерігають за подіями в сесійній залі біля екранів телевізорів. Виборці оцінюють такі дії як третьосортний спектакль у виконанні акторів не першої свіжості.

З іншого боку, депутати від Партії регіонів, які це видовище спостерігають регулярно і бачать, що успіхом воно не закінчується, отримують своєрідне щеплення від страху і перестають сприймати такий спосіб боротьби опозиції всерйоз. У результаті вони не так рішуче йдуть на поступки, як цього хочеться лідерам опозиції.

Можу навести приклади з власної, поки невеликий практики. Під час виступу у Верховній раді регіонала Вадима Колесніченка я з колегою по фракції Іриною Фаріон повів депутатів з різних фракцій до парламентської трибуни, і ми почали її блокування. Регіонали пішли в контратаку, все закінчилося невеликою штовханиною. Але завдяки цьому вдалося зупинити пафосний виступ Колесніченка на антиукраїнську тематику. Опозиція зобов’язана зупиняти дії, які суперечать нормам Конституції, закону про регламент та інших законів. Але блокування парламентської трибуни потрібно застосовувати раціонально, вдумливо і головне тоді, коли це необхідно.

В очах депутатів від ПР, які намагалися нам протистояти, було видно страх, тому що вони зіткнулися з дійсно рішучим противником. У них швидко пропало бажання продовжувати невербальний діалог. Колесніченко припинив віщати – наша мета була досягнута.

Невдалий приклад блокування трибуни парламенту стався 10 січня. Завдяки блокуванню спочатку вдалося змусити регіоналів піти на поступки і добитися включення до порядку денного пленарного засідання законопроекту про амністію в 2013 році. Але на наступний день в опозиції не вистачило голосів, щоб добитися ухвалення документа. Таким чином, головної мети, заради якої і була затіяна блокування трибуни, досягти не вдалося. І я не здивуюся, якщо виборці подумають, що це була піар-акція.

Повторення таких ситуацій допускати не можна. Необхідно дотиснути провладні партії і змусити їх підтримати законопроекти опозиції, інакше блокування трибуни скоро набридне виборцям і перестане викликати страх у представників Партії регіонів».

Джерело: forbes.ua