84-річний Іван Походай із села Старий Збараж, що в 12 кілометрах від Тернополя, відомий на весь край своїми передбаченнями кліматичних умов і краєзнавчими розвідками. Іван Теодорович не вважає себе навіть народним прогностиком, а лише – спостерігачем за довкіллям, за прикметами. Уже майже чверть століття він прогнозує погоду.
Працюючи чимало років на педагогічній ниві Івану Походаю доводилося спостерігати за погодними умовами, в яких виявив циклічну повторюваність. А з 1988 року почав занотовувати власні спостереження до щоденника і в комплексі з природними ознаками визначати майбутні кліматичні умови. «Вони майже стовідсотково повторюються на Тернопіллі через кожні п’ять років», – стверджує Іван Теодорович. Пан Походай передбачив минулу сувору зиму, але дещо схибив у прогнозуванні погоди на червень. 84-річний дідусь пояснює це відсутністю зв’язку з природою, бо вже тривалий час через недуги не виходить з рідної домівки. Проте достеменно спрогнозувати всі природні катаклізми цього місяця не змогла навіть Гідрометеослужба України.
Наш земляк передбачає, що до кінця літа пануватиме погожа днина, а цьогорічна осінь буде затяжною: «Липень і серпень мають бути теплими місяцями в окремих проміжках з короткочасними дощами, які не визначатимуть загального стану погоди. Також осінь обіцяє бути довгою, тобто мороз і сніг скоро не грянуть».
«Кожна дика птаха, дерево чи рослина – це своєрідний барометр»
Як стверджує Іван Теодорович, усе довкілля – трави і дерева, птахи і звірі –відчувають майбутню погоду, спостерігаючи за ознаками та поведінкою яких можна передбачити погоду. Але найкращим прогностиком для краєзнавця завжди був і залишається молодий місць.«Якщо з умовно повішеного на його нижній ріжок відра «не виливатиметься вода», то наступний календарний місяць не буде дощовим, а «виливатиметься», – очікуйте затяжних дощів і злив». Негоду, за словами дідуся, також добре сповіщує небо: «Якщо воно зоряне або з кубками хмаринок-баранок, – на погоду, а мутне, – на негоду. Якщо туман йде вгору, – на світлий погожий день, а затягує вниз до землі – на дощ». Чудовим погодним орієнтиром, за словами Івана Теодоровича, є тваринний і рослинний світ: «Якщо мурашки поспішають до мурашника, то вони втікають від дощу. Ластівки літають дуже низько над землею –слід очікувати дощу, літають високо у небі – буде гарний день. Квітка на негоду закривається, а на погоду – вдень і вночі розкрита. Якщо роса на траві, – настане безхмарна днина». Робити прогнози погоди на холодну пору року Іванові Теодоровичу допомагають так звані «спостережливі» дерева. «У мене є такі дерева, за якими визначаю, якою буде найсуворіша пора року. Листя на березах і вишнях тримається довго – холод завітає не скоро. Якщо на сосні виросли шишки унизу –зима буде сніжною і морозною, всередині – помірною, на верхів’ях –теплою. Кожна дика птаха, дерево чи рослина – це своєрідний барометр».
Людина повинна бути у гармонії з природою
За словами Івана Походая, в давнину наші предки, завдяки спостереженням за природою, мали гарні врожаї. Вона ж лікувала їх від різних недуг. На думку прогностика, людина повинна бути у гармонії з природою, тоді у неї буде все гаразд. «Люди в давнину проводили посівну відповідно до народних прикметів, завдяки цьому успішно господарювали. Одного разу ми з батьком обробили поле під озимину, але сіяти зерно він одразу не наважився. Поспостерігавши за поривами вітру, хмарами на небі та поведінкою птахів і рослин, ми приступили до сівби лише через три години. Урожай видася на славу», – пригадує 84-річний дідусь. За словами Івана Теодоровича, природа також є найкращим лікарем: «Захворіє людина – одразу до лікаря і за пігулками. А колись для подолання недуг використовували трави. Моя родина походить із західних теренів Львівщини, які наприкінці війни Сталін передав полякам. Перед насильницьким виселенням з історичних українських земель мене разом з іншими співвітчизниками сильно побили. А які ліки були у війну? Лише завдяки травам родина виходила мене. Уже в зрілому віці у мене стався гастрит. І які б ліки не вживав, та медицина не могла мені зарадити. А звичайна сільська жінка порадила вживати чай із звіробою. Минуло чимало часу, та болей і досі не відчуваю».
Завдяки народним методам і цілющим рослинам можна вилікуватися від багатьох захворювань, з якими навіть найсучаснішими методами не можуть упоратися лікарі. «Нині в багатьох болить голова. Для зняття болю треба прикладати листя капусти. Якщо у вас на ногах грибок, треба раненько походити по росі. Найдієвішим є такий лікувальний засіб у травні, хоча його можна практикувати у кожен теплий місяць року. У період моєї юності від багатьох недуг, як інфекційних, неврологічних, так і захворювань крові допомагали п’явки. До рани прикладайте подорожник, листя вільхи або ліщини. Воно витягне забруднення, затягне рану і вгамує біль. До того ж, за народними повір’ями, стоячи під ліщиною у негоду, вас не вразить громовиця. Бо вона – дерево Божої Матері. Коли болять очі, промивши їх настоянкою рум’янку, одразу відчуєте полегшення».
Іван Теодорович донині залишається патріотом рідного краю і України. Він боляче переживає антиукраїнську політику нинішньої влади, безгосподарність місцевих чиновників та підприємців і навіть незарахований гол збірної України у ворота англійців на Євро-2012.