Так воно, зрештою, і сталося – будова поступово росте вгору. У ній, крім усіляких інших “наворотів”, передбачений ще й гараж. І можна припустити, що проїзд між “Березолем” і будинками на вул . Драгоманова для престижних автівок майбутніх культурних мешканців “культурно-мистецького центру” виявиться занадто вузьким. Який вихід з ситуації? Вочевидь, найпростіший і випробуваний в наших умовах – розширити його за рахунок прибудинкової території інших будівель. Ага, їхнім мешканцям це, мабуть, не дуже сподобається? То їхні проблеми і клопоти. Отож буквально сьогодні…
Перед тим як перейти до того, що було сьогодні, згадаю один з творів розвідника-перебіжчика Віктора Суворова. В ньому він описує приготування СРСР до вторгнення в Європу перед Другою світовою війною. Перед наступом на кордон відряджаються групи, які займаються рекогносцируванням ділянки майбутнього вторгнення. Поява таких груп на кордоні, за словами В.Суворова – не найприємніший сюрприз для країни, що межує з СРСР, оскільки могла свідчити лише про одне – про напад, який станеться невдовзі.
Щось подібне могли відчути мешканці будинків поблизу “Березолю”, коли сьогодні побачили молодиків, які щось вимірювали поблизу них оптичними приладами і занотовували результати вимірів у зошити. Причому предметом їхнього інтересу була саме невеличка прибудинкова територія, яку наразі відділяють від ударної новобудови дерева і на якій полюбляють відпочивати на лавочках такі улюблені серцю міського голови пенсіонери. Навряд чи молодики займалися тестуванням оптики – радше скидається на те, що згадані дерева мають великі шанси невдовзі бути спиляними, а проїзд до “Березолю” – грунтовно і радикально для місцевого ландшафту зміненим. Ну справді, не тертися ж солідним автам, які тут курсуватимуть, одне об одного. Треба ж розуміти – люди платять за комфорт і зручність…
Ігор Дуда